Російська корпоративна благодійність у силу обставин свого народження досить довго перебувала в стані пошуку жанру. Це і зрозуміло: спочатку благодійність була формою, що дозволяє обслуговувати величезні соціальні зобов’язання, успадковані від радянського періоду, – утримувати дитячі сади і поліклініки, опалювати школи, будувати дороги і купувати автобуси.
У ті роки російські компанії витрачали більше 10% свого прибутку на соціальні програми – у десятки разів більше, ніж західний бізнес! Коли з непрофільної соціалкою більш-менш розібралися, благодійність корпорацій стала (та й зараз часто залишається, особливо в невеликих компаніях) способом здійснення приватної благодійності їх власників. Зараз, принаймні, для великих гравців, це період також підходить до кінця. В умовах наявності безлічі акціонерів (включаючи іноземних), відсутність зайвих грошей, а також будь-яких податкових стимулів, наші компанії неминуче приходять до більшої усвідомленості та прагматичності у цій сфері.
Читати більше: http://philanthropy.ru/blogs/mariya-chertok/2011/04/06/5417