Як українські компанії розвивають корпоративну соціальну відповідальність
Центр розвитку КСВ анонсував перші результати дослідження «Стан та перспектива розвитку КСВ в Україні: 2005-2010». Це друге подібне дослідження. Перше проходило у 2005 році. За словами організаторів, проведення двох складних опитувань з перервою в п’ять років дає можливість проаналізувати динаміку розвитку КСВ в Україні.
Перший аспект, який порівнювався – це рівень обізнаності компаній щодо практик соціально-відповідального бізнесу. У порівнянні з 2005 роком він майже не змінився. Близько 75% опитуваних компаній знають, що таке КСВ. Чим більша компанія – тим вищий рівень знань.
Економічна криза не могла не вплинути на кількість компаній, що займаються КСВ. Якщо у 2005 році 75,8% опитуваних декларували, що вони розвивали проекти в цій галузі, то в цьому році – лише 67,3%.
За словами виконавчого директора Центру розвитку КСВ Марини Саприкіної, дуже важливим моментом стало збільшення інтенсивності залучення практик КСВ. «Результати дослідження демонструють розвиток КСВ в Україні, проте «не в ширину, а в глибину» З’явилось не так багато нових компаній з 2005 року, які почали займатись КСВ, проте програми тих компаній, що вже реалізували соціальну відповідальність, стали більш стратегічними та системними,» – вважає експерт. Дійсно, якщо в 2005 році 31% компаній регулярно займались КСВ, то в 2010 році це вже 55% компаній.
При розробці КСВ-програм бізнес все частіше орієнтується на конкурентів. «Роль фактора конкуренції зростає з розумінням того, що КСВ – це не просто благодійність, а стійкий розвиток компанії, – вважає Вікторія Гриб, менеджер КСВ компанії ДТЕК. – Одним з прикладів конкурентоспроможності є зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище та підвищення енергоефективності».
Близько третини опитаних компаній взагалі не проводять заходи у галузі КСВ. Найбільш розповсюджена причина відмови – відсутність фінансових ресурсів. Є й інші причини. Наприклад, 11% опитуваних вважають, що соціальна відповідальність – це функція держави, а не бізнес сектору.
КСВ на практиці
Як і в 2005 році велика частина компаній ідентифікують КСВ з благодійністю та розвитком персоналу. Лише третина компаній займається екологічними проектами та взаємодією з місцевими громадами. Вітчизняні компанії поки що не вбачають співвідношення КСВ та відкритості бізнесу. Більша половина опитаних заявила, що детальна інформація щодо діяльності компанії – це інформація лише для внутрішнього використання.
Лише 30% компаній заявляють про наявність стратегії розвитку соціальної відповідальності. У 71% компаній в бюджеті є пункти по фінансуванню КСВ-заходів. За словами Сергія Дорожкіна, віце-президента «ТНК-ВР Коммерс», відсутність комплексної стратегії КСВ в частині компаній пов’язано з відсутністю розуміння сутності цього явища. «Деякі керівники не знають, чим КВС відрізняється від благодійності, сприймають соціальну відповідальність як серію піар-акцій, спрямованих на покращення іміджу компаній, – підкреслює Дорожкін. – За високого рівня очікування від КСВ: разові, несистемні дії не приносять потрібної віддачі. В результаті зникає прагнення розробити власну комплексну стратегію».
В компанії «Київстар» звертають увагу на інший аспект – небажання частини компаній брати на себе додаткову відповідальність. «Соціальна відповідальність – це відмова від форм заробітку, які некорисні для людей та суспільства», – впевнена менеджер КСВ Аліна Нішкур. Як приклад вона приводить відмову «Київстару» проводити власні проекти в галузі гембінгу – так званих СМС-вікторин, хоча прибуток компанії від такого проекту може скласти декілька мільйонів доларів.
Власними силами
Ще один важливий момент – компанії не часто беруть до уваги інтереси інших зацікавлених осіб (громадських організацій, ЗМІ, спеціалізованих закладів). Розробкою програм КСВ та їхньою реалізацією займаються власне підприємства. На думку Марини Саприкіної, це говорить про недостатній рівень поінформованості компаній на регіональному рівні: «Частина компаній вважає, що КСВ потрібно реалізувати лише власними силами, оскільки це легше. Щоб зруйнувати цей міф необхідна широка просвітницька кампанія».
Одною з причин також може бути не завжди успішний досвід співпраці бізнесу з громадськими організаціями. Як приклад можна привести компанію «Метро Кеш енд Керрі Україна», яка долучила громадську організацію для реалізації проекту «Піклуйся та ділись» (передача товарів малозабезпеченим). «Основним аргументом співпраці з фондом ми вбачали можливість залучення інших донорів. Ми разом розроблювали механіку проекту, відслідковували ефективність – розповідає Тетяна Бабенко, керівник департаменту корпоративних комунікацій. – На жаль, замість спрощення роботи нам це принесло лише зайві часові та фінансові витрати». За її словами, через 2,5 роки компанія відмовилась від співпраці з фондом.