Як діти допомагають дітям: арт-модель благодійності
До Міжнародного Дня інвалідів БФ «Сприяння та розвитку» запросив представників Українського форуму благодійників та волонтерів відвідати ТНРЦ – Таращанський навчально-реабілітаційний центр I-II ступенів для дітей з психофізичними вадами (гранична інтелектуальна недостатність, ранній дитячий аутизм, легка розумова відсталість, помірна розумова відсталість, дитячий церебральний параліч) та разом доторкнутися до особливих дітей через арт-терапію.
Головними бенефіціарами Благодійного фонду “Сприяння та розвитку” є внутрішньо переміщені особи, мешканці міст та сіл, які потерпіли від бойових дій, сім’ї загиблих чи зниклих безвісті військових, які брали участь у АТО на сході країни.
Особливу увагу Фонд приділяє психологічній реабілітації дітей через творчість. Мистецтво дозволяє достукатися до їхніх душ і внести туди трохи радості та світла.
Благодійний арт-проект у ТНРЦ для дітей з особливими потребами, розумовими вадами має подвійне значення
Це вже згадувана вище творча реабілітація, яка має продовження. Намальовані учнями навчально-реабілітаційного центру роботи візьмуть участь у виставці із можливістю їх придбання. За отримані благодійні внески будуть закуплені подарунки для дітей, які мешкають на прифронтовій території України. Таким чином діти допомагають дітям. Це ще один елемент реабілітації – відчувати свою вагу у суспільстві, розуміти, що ти робиш щось корисне.
Натхненником проекту став Народний депутат України Руслан Сидорович, фінансову підтримку надали – Ario Law Firm. Головну роботу з проведення майстер-класу на себе взяли Юлія Павлусь і Наталія Романова. Їм вдалося створити просто неймовірну атмосферу, яку можна відчути, навіть, дивлячись на фото. За якісні матеріали та неодноразову допомогу дякуємо Роберту Окопову та його Art-studio “Творча Кухня”.
Арт-терапевти про непередбачувану творчість із запрограмованим результатом
Наталя Романова: «Нам складно назвати роботою такі заняття. Це, швидше за все, спілкування, в якому живе частинка душі. Маємо надію на продовження проекту. Так хочеться, щоб для таких діток палітра й пензель стали ключем у світ уяви, яскравих фарб і неповторних вражень як для них, так і для споглядальників їхньої творчості. Їхні роботи дійсно викликають захоплення і бажання ними володіти».
Юлія Павлусь: «Ми, звичайно, не встигли познайомитися з усіма, але з тими, з ким нам вдалося поспілкуватися переконало в тому, що це не діти-інваліди, це просто діти, які вимагають більшої уваги, терпіння, любові, а віддача позитивних емоцій від них просто шалена. Якщо з ними займатися, можна досягти непередбачуваних (проте, в будь-якому випадку позитивних) результатів, насамперед, у розвитку їх особистості. А для таких діток це, як нам здається, необхідне вираження душевного пориву і емоцій».