Володимир Пехов: «Теплота і турбота – це не слова, а конкретні дії»

 Професійно-технічне училище №36 міста Малина заборгувало  57 тисяч гривень за встановлення  вузла обліку газу для котельні.  Згідно з державною програмою, ці роботи  провело ВАТ «Житомиргаз», проте коштів з державного бюджету для розрахунку з газівниками училище ще не отримало. Згідно з постановою господарського суду, ПТУ  мало самотужки оплатити цей борг… Втім, де взяти кошти навчальному закладові, який навчає лише студентів – «бюджетників».

З початком опалювального сезону 428 студентів та педагогів професійно-технічного училища залишалися без тепла, у складних умовах навчання і праці. Утім, якщо навчання в таких умовах – ще півбіди, то проживання – справжні спартанські умови. Тому 130 студентам, які проживають у гуртожитку училища, довелося нелегко. З них – багато сиріт, дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей.

«Ніяких розрахунків за цей вузол обліку з державного бюджету не проводилося. З року в рік нам нагадували про борги, але газ давали. Проте в 2009 році житомирський господарчий суд постановив, що виплатити борг повинен навчальний заклад. Ці кошти надзвичайно великі для училища. Ми не маємо таких грошей, і в бюджеті також немає. Цього року склалася вже критична ситуація. «Житомиргаз» поставив нам вимогу: тепло буде лише після сплати боргу», – розповів директор ПТУ №36 Микола Ілючок.

Керівництво закладу почало оббивати пороги різних інстанцій з проханням про допомогу. Відразу відгукнувся депутат Житомирської обласної ради Володимир Пехов. Завдяки його піклуванню студенти вже 20 жовтня отримали довгоочікуване тепло, а борги навчального закладу оплатив благодійний фонд депутата «Рідний дім».

Якби не своєчасна допомога депутата Житомирської обласної ради Володимира Пехова, ПТУ довелося б припинити навчання.

За словами Володимира Пехова, залишатися осторонь у такій ситуації просто неможливо:
«Це ж діти! Можна тільки уявити в яких умовах довелося навчатися, а багатьом з них ще й жити у неопалюваному приміщенні. І це в середині жовтня! Ми звикли говорити про те, що діти – наше майбутнє, що Україні потрібна молода й здорова нація, але наша турбота про оце «майбутнє» повинна насамперед бути там, де вона найбільш необхідна. І виражатися не «копійчаними» подарунками чи дріб’язковою увагою, а розумінням, підтримкою і вчасним вирішенням насамперед злободенних проблем! Я хочу, щоб наші дітки були здорові і щасливі, тому завжди зроблю усе можливе і допоможу настільки, наскільки вистачить сил і можливостей».

Антон Бойчук, газета "Ехо", №43, 27 жовтня – 2 листопада 2011р.