Звичайні голландці, які не мають особливих доходів чи великих статків, якось зрозуміли, що живуть даремне. Що можуть допомогти тому, хто цього потребує. І взялися збирати гроші на українських дітей сонця.
Хто сказав, що кури не літають? Ці чотири голландські півні легко і з парашутом стрибнуть, і на велосипеді всю Європу об’їдуть. Півтора року тому друзі з Нідерландів перевдяглися на пухнастих курчат і взялися збирати гроші для українських дітей із синдромом Дауна. За такий політ у костюмі просили в людей по 500 євро. Всього назбирали 5000. У благодійній організації, куди віддають гроші голландці, так пояснюють їхню поведінку.
«Усміхнена людина жертвує легше, наше завдання зробити так, щоб людям було весело, легко і приємно, змусити їх більше посміхатися, тоді вони з великим задоволенням на цю благодійність пожертвують», – каже директор програм центру розвитку Тетяна Михайленко.
Щороку в Україні народжується понад 400 дітей із синдромом Дауна, менш ніж третина залишається в сім’ях. Сашко Мишенський з вересня відвідує адаптаційні заняття, аби таки вступити до звичайного дитсадка. За цей час хлопчик навчився показувати частини тіла, розрізняти музичні інструменти, знає, як говорять звірі, намагається сам їсти і виконувати вправи, які показують.
Народження такого немовляти – для більшості болісна новина. Тому в центрі навчають батьків, як пережити перший шок і любити дитину такою, як вона є. Спілкуватися – візуально, бути терплячими й наполегливими, розвиваючи мовлення у дітей сонця.
Благодійна організація заснована 2003-го, однак створити центр вдалося лише рік тому. Нині в ньому безкоштовно консультують 342 сім’ї з усієї України, тут організували групи навіть для немовлят, а скоро буде й перший шкільний клас. Державної підтримки немає. Гарні акції європейських друзів – щасливий випадок. Допомагати українським дітям взялися несподівано: побачили оголошення в Інтернеті.
«Їх ніхто не просив, їх нікуди не тягнули, це внутрішнє розуміння того, що є десь діти, яким потрібна ця допомога, вони ось це придумали і продовжують це робити», – говорить директор програм центру розвитк Тетяна Михайленко.
Голландські доброчинці – люди робітничих професій. І ніколи не знали, який він – синдром Дауна. Але навесні вже відвідали своїх підопічних і збираються знову. А наразі шукають ще грошей, які потрібні постійно, шукають із щирим запалом і вмінням смішити.