Чому ми допомагаємо іншим? З почуття співчуття, через любов до ближнього, з причини невпевненості у власному благополуччі або ж таким чином ми інвестуємо у світле майбутнє загробне? А може, наша допомога – всього лише безпрограшний піар-хід? Причини у кожного свої, але в будь-якому випадку, кожному дарувальнику хочеться сподіватися, що саме його допомога виявиться вирішальною.
На жаль, далеко не всі ті, хто волає про допомогу, справді її потребують. Досить згадати десятки фотографій у Мережі, з яких на нас дивляться діти з величезними сумними очима і просять про фінансову допомогу у зв’язку зі смертельно небезпечною хворобою (частіше за все, йдеться про онкозахворювання або термінові операції) у них або ж у батьків. Скільки сердець здатний розтопити такий бездонний погляд і замислитися про власну вразливість перед життєвими труднощами! В результаті, вже через пару днів у якомусь місті N хтось розважається на повну, в тому числі за наші гроші і за кошти кількох сотень таких же наївних. Але найголовніша проблема полягає навіть не в тому, що нас обдурили, а в тому, що шахрайство у цій сфері геть відбиває у нас бажання допомагати наступного разу тим, хто реально цього потребує.
Розібратися в тому, як правильно надавати фінансову допомогу таким дітям, нам погодилася допомогти Лариса Лавренюк – президент благодійного товариства «Фонд допомоги онкохворим дітям« Краб».
Вона пояснила, що віддавати гроші, посилаючись лише на фотографію і жалісливі тексти під нею, не варто поспішати. Для початку слід пам’ятати, що будь-який серйозний діагноз (не тільки онкологічний) не береться зі стелі, його повинен поставити відповідний лікар у спеціалізованому медичному закладі.
«При всіх обласних відділеннях онкогематології є волонтери, з їхньою допомогою можна уточнити всю необхідну інформацію про дитину (зав. відділенням може дати контакти волонтера). Після цього бажано поспілкуватися з батьками дитини, а краще – зустрітися і поговорити про дитину. Ви хочете допомогти, отже, ви маєте право ставити будь-які питання і отримувати на них відповіді, тому не слід бояться повестись нетактовно. Навпаки, така поведінка доречніша – вона демонструє вашу відповідальність і серйозність намірів. Якщо батьки сприймуть уточнювальні запитання агресивно, то це не та дитина, якій потрібна ваша допомога».
Крім суто фінансової допомоги, онкохворим майже завжди потрібна донорська кров, медикаменти, вітаміни. Також діти, і навіть більшою мірою батьки, потребують банальної людської підтримки і «нелікарняних» емоцій. Оскільки більшість пацієнтів перебувають на лікуванні багато місяців поспіль, де ведеться зовсім інший відлік часу, а життя стає єдиною метою, на шляху до якої часом стоять гроші… багато грошей. І може так статися, що саме наша допомога обов’язково врятує чиєсь життя, допоможе вилікуватися, ну в крайньому випадку – допоможе повірити в те, що світ не без добрих людей, тобто – не без нас.
І яка кому різниця, чому ми допомагаємо іншим – адже найголовніше, що, незважаючи на всі життєві негаразди і численні факти шахрайства, у нас усе ще є бажання допомагати, а це означає, що Добро поки сильніше.