В університетах не вчать керувати роботою волонтерів
Досвідчені тренери розповіли читачам дивовижні речі. Виявляється, заступаючи на свій пост, «менеджери добровольства» (МД) не мають уявлення про свої обов’язки. Тому пропоноване навчання не підвищує їхню кваліфікацію, але вводить в основи менеджменту. В таємниці «управління волонтерами і для волонтерів» не посвячують навіть тих, хто навчається в університетах за спеціальністю «Управління НКО». У такій ситуації тренінговим організаціям дуже складно домовитися про тематику / модулі освітніх програм і відгукнутися на потреби. Стів МакКерлі і Сьюзан Елліс розмірковують про допущені помилки і обговорюють проблеми, які можна вирішити тільки спільними зусиллями:
1. Ми ігноруємо той факт, що більшість МД самі є волонтерами організацій, в яких працюють тільки добровольці. – Стів і Сьюзан стверджують, що їхні клієнти найчастіше працюють у маленьких місцевих НКО, а не в державних чи благодійних організаціях (де разом працюють оплачувані співробітники і добровольці), на які найчастіше орієнтується навчальна література.
2. Ми не враховуємо, що більшість МД працюють неповний робочий день і не розглядають можливості кар’єрного росту. – Як правило, дана посада вважається стартом кар’єри, і її залишають при першій зручній нагоді. Кілька років тому засновник Інституту НКО (The Institute for Nonprofit Organizations) Джефрі Л. Брадні (Jeffrey L. Brudney) з’ясував, що МД присвячують роботі з добровольцями тільки 9% свого часу, тому що даний напрямок є всього лише доповненням до основної роботи.
3. Ми вчимо МД керувати добровольцями, а не системою залучення волонтерів. – Найчастіше на посаду МД наймають тих, хто «добре спілкується з людьми». В результаті вони спілкуються, не особливо замислюючись про потреби організації та формування сприятливих умов для волонтерів. Не дивно, що стратегічний план залучення добровольців – явище рідкісне. У 90-х роках фонд Points of Light Foundation зробив спробу підготувати менеджерів, які могли б виконувати функцію консультантів для своїх та інших організацій. Проте за цьим чудовим прикладом більше ніхто не пішов.
4. Ми дуже мало взаємодіємо з керівниками НКО і з колегами, які навчають інших професій. – Тому у нас мало шансів сформувати правильне уявлення про практику роботи з добровольцями і її значення для організації.
Свого часу Сьюзан Елліс випустила книгу «Зверху вниз: Роль керівника в забезпеченні успішної роботи із залучення добровольців» (From the Top Down: The Executive Role in Successful Volunteer Involvement), яка стала настільною книгою і «Біблією» для тих, хто працює з волонтерами. Однак було б набагато краще, якби цей посібник став частиною хоча б однієї університетської програми.