Стійкий розвиток – це більше, ніж філантропія. Так повинні думати учасники руху за соціальну відповідальність бізнесу в Туреччині, якщо вони хочуть реальних організаційних змін, – вважає Емі Браун, аналітик журналу «Етична корпорація» (“Ethical Corporation”).
Турецька економіка нині стрімко розвивається, вона 16-та за величиною у світі, тож перебуває в епіцентрі великих перетворень. З населенням у 71 млн. ця країна має величезний ринковий потенціал. Світ жваво спостерігає прагнення Туреччини до членства в Європейському Союзі. Незважаючи на прогнози про витрати для бізнесу, які потягне за собою вступ до ЄС, Туреччина представляє контраргументи: підвищення екологічних, етичних і соціальних стандартів у галузях представницької демократії, боротьби з корупцією, прав людини та ролі громадянського суспільства.
ЄС – найбільший торговий партнер Туреччини, тож європрагнення країни зрозумілі. Туреччина інтегрує свою економіку з розвиненими країнами. Уявлення про те, що стійкий розвиток бізнесу є конкурентною перевагою на великому економічному полі гри, тільки пускає коріння в Туреччині. Корпоративна соціальна відповідальність часто розглядається там як абсолютний синонім благодійності.
Причини цього лежать у багатовіковій традиції. З Османських часів інституційна філантропія у вигляді традиційних мусульманських вакуфів (передача майна на релігійні чи благодійні цілі) була основою для надання державних послуг, таких як освіта, соціальне забезпечення й охорона здоров’я. Вакуфи досі діють у Туреччині сьогодні, і більшість сімейних конгломератів пов’язані вакфом. Водночас турецьке суспільство прийшло до усвідомлення ролі компаній. Воно очікує внесків бізнесу в потреби освіти, охорони здоров’я, культури, спорту та мистецтва.
Традиційні цінності
Поки що поняття стійкості й корпоративної відповідальності сприймаються через призму традиції, де благодійні пожертви прирівнюються до участі в житті спільноти. Ідея про стійкість як спосіб заробити конкурентну перевагу за рахунок нових можливостей, нових ринків та нових бізнес-моделей, зведення до мінімуму ризиків, як і раніше, – новина в Туреччині.
«Більшість компаній досі вважають КСВ доповненням, а не ядром бізнесу», – розповідає Мелса Арарат, професор стратегічного управління, корпоративного управління та ділової етики, директор Корпоративного форуму з питань управління Туреччини. "Добро має починатися з того, щоб не завдавати шкоди і з розуміння впливу бізнесу на громаду.Турецькі компанії поки що ставляться до КСВ як до складової маркетингу й PR».
Цю точку зору поділяє й Атила Урас, менеджер Об’єднаної програми ООН зі зміцнення потенціалу Туреччини в адаптації до зміни клімату: «Приватний сектор задовольнявся висаджуванням дерев до першої половини цього десятиліття. Тоді концепція КСВ набула поширення і підприємці почали розуміти, що вона вимагає партнерства, а не тільки переказу коштів чи іншої благодійної діяльності». Він характеризує прийняття глобальних тенденцій у країні як переважно реактивне, без стратегічного підходу.
Водночас з’являються ознаки того, що ситуація змінюється. Близькість до Європи, енергетичні ризики посилюють залежність Туреччини від зовнішнього фінансування, тож хоч-не-хоч доводиться зважати на нове значення стійкості для глобального руху корпоративної відповідальності компаній.
Серед подій, що відбулися після 2010 року: запуск Індексу стійкості Стамбульської фондової біржі; перші турецькі підписи під Принципом відповідального інвестуваня та Програмою скорочення вуглецевих викидів ООН (на сьогодні приєдналися 20 компаній); збільшення кількості підписантів Глобального договору ООН.
Споживчий попит
«Турецьке суспільство з його мільйонами споживачів мусить домогтися стійкості», – наполягає Енгін Гувенц, виконавчий директор Ділової ради зі сталого розвитку Туреччини. – Не тільки компанії повинні інформувати суспільство про стійкість, споживачів це також стосується. Якщо немає попиту на продукцію більш соціально та екологічно відповідального виробника, то й менше дій слід чекати з боку промисловості. Усе зводиться до зміни корпоративної культури».
За матеріалами журналу "Ethical Corporation"