«+», «-» та «?» нового Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»

Третього лютого 2013 року вступив у дію Закон України «Про благодійність та благодійні організації». Що він несе вітчизняному сектору благодійництва?

ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

Враження  1. Прочитавши повний текст Закону (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 ), стає цілком зрозумілим, чому його підписання затягнулося майже на півроку.

Моя версія : провина в цьому лежить на третьому пункті Статті 3, що складається з одного короткого речення: «Благодійні організації не мають права надавати благодійну допомогу політичним партіям або від імені політичних партій, а також брати участь у виборчій агітації». Скажіть мені, ну який політик у здоровому глузді міг підписати цей Закон у середині липня, в розпал виборчих перегонів, основною рисою яких стало використання благодійних фондів та організацій у змаганні за виборчі голоси?

Враження 2. Закон не можна вважати кращим, чи гіршим за попередній. Він є іншим. Він дивиться на благодійну діяльність та благодійні організації з іншої точки зору. І в цьому його відмінність. До нього слід звикнути та використовувати, виходячи з власних потреб.

Враження 3. Новий Закон, на відміну від попереднього,  все ж таки пішов далі у юридичному розмежуванні відмінностей між поняттями «громадська організація» та «благодійний фонд». Адже до цього часу дуже вражала кількість зареєстрованих так званих «благодійних фондів», які у своїй щоденній діяльності виконували функції звичайних громадських організацій. А на питання «Чому ви себе назвали фондом?» відповідь, зазвичай, звучала стандартно: «Слово «фонд» звучить краще ніж слово «організація»…».

ПЛЮСИ

У будь-якому документі, що складається з понад 30 000 знаків, за бажанням можна знайти як безліч позитиву, так і негативу. Проте, це вже особиста справа кожного. Хочу лише зупинитися на кількох, на мою думку, найбільш вагомих положеннях даного Закону.

Позитив 1. Закон значно розширив сфери благодійної діяльності. До вже звичайних «культура», «освіта», «охорона здоров’я» додалися «права людини і громадянина», «розвиток територіальних громад», «соціальні послуги та подолання бідності». На перший погляд може здатися «яка різниця?»  – однією нормою більше, однією менше. Проте, мені здається, що введення нових «нестандартних» сфер благодійної діяльності надасть поштовх замислитися тим, хто збирається відкрити свій благодійний фонд або благодійне товариство про те, чим займатиметься його організація. Може досить вкладати у проблему сиріт, а можна сфокусувати свою діяльність на інших, не менш важливих проблемах?

Позитив 2. Найбільш прогресивними нормами нового Закону, на мою думку,  є юридично закріплене право благодійника здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, а також право повернути собі назад суми валютних цінностей, цільове використання яких не відбулося. Тобто, благодійна пожертва офіційно стає підзвітною. І це добре, адже  є вагомим кроком у попередженні фінансових зловживань у секторі благодійництва, які, на жаль, у нас ще відбуваються.

Позитив 3.  Іншим кроком задля попередження зловживань у секторі благодійництва є спроба законодавчо врегулювати процедуру збору благодійних пожертв. Згідно нового Закону збір благодійних пожертв має відбуватися особами, які мають або довіреність, або договір з організацією, на чию користь відбувається збір пожертв. Це теж слушний крок. Але, як на мене, тут може стати проблемою запровадження механізму публічного контролю за його виконанням (проте це вже питання з іншої площини).

Крім цього до новацій Закону можна віднести наступні речі:

–         Закон юридично ввів в обіг нові терміни, які до цього хоч й активно використовувалися експертами та гравцями сектору, проте не були ніде офіційно задекларовані (наприклад, благодійний грант, благодійний сервітут, благодійний ендаумент тощо). З точки зору букви Закону це крок вперед. 

–         Закон дозволив засновникам благодійних організацій самостійно обирати територію власної діяльності незалежно від місця реєстрації організації. Тобто, тепер у фондів, які зареєстровані у східних областях України, не виникне проблеми із допомогою мешканцям Закарпаття у разі (не дай Бог) наступного масштабного повня (як це трапилося кілька років тому).

–         Закон значно розширив перелік видів благодійної діяльності.  Наприклад, до благодійної діяльності віднесено виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності.

МІНУСИ  

Для себе у Законі я побачила єдину, але небезпечну загрозу («загроза» звучить все ж таки краще, ніж «мінус»). Стосується вона одного з основних міжнародних стандартів здійснення благодійної діяльності – забезпечення належного врядування у благодійному фонді чи благодійній організації.

Так, наприклад, другим положенням Принципів належної практики Європейського центру фундацій є положення, що стосується питання врядування: «Foundations have an identifiable decision-making body whose members and successors should be nominated in accordance with established principles and procedures, and act with the highest ethical standards». У перекладі це звучить так: «Фонди мають визначений орган, що виконує функції прийняття рішення, члени якого і наступники повинні бути призначені відповідно до встановлених принципів та процедур, а також діють у відповідності до найвищих етичних стандартів».

Сьогодні ж ми опинились у ситуації, коли новий Закон відмінив наявність такого органу управління як «Правління» у діяльності благодійних фондів та організацій. Замість цього функції даного органу перекладені на інший орган управління – «Наглядову раду». Пункт 3 статті12 Закону  говорить про те, що благодійні фонди можуть мати, крім засновників, інших учасників. Вираз «можуть мати» свідчить про можливість, але не зобов’язання виконання цієї норми. Отже засновник має право не запрошувати інших учасників. Пункт 2 статті 19 говорить про те, що у благодійних фондах, які мають не більше десяти учасників, наглядова рада може не створюватися !!! Тобто це призводить до ситуації, коли, наприклад, приватні фонди Україні можуть на легальних підставах відмовитися від створення наглядових рад і діяти у площині «засновник – дирекція».

Ця ситуація суперечить міжнародним нормам, де наявність незалежного органу , що приймає рішення та здійснює контроль, є обов’язковою умовою діяльності будь-якого благодійного фонду чи організації. А, отже, наразі  виконання даного міжнародного стандарту залежитиме  виключно від компетенції та бачення засновника фонду.

Це те, про що слід задуматися вітчизняному експертному середовищу та знайти вихід з ситуації, яка склалася.

ЗНАКИ ПИТАННЯ

Звичайно, як і будь-який новий документ, Закон несе в собі низку запитань.

Наприклад, пункт 3 Статті 3, з якого я почала свій огляд : «Благодійні організації не мають права надавати благодійну допомогу політичним партіям або від імені політичних партій, а також брати участь у виборчій агітації». Мені уже сьогодні задають питання, чи відноситься відкриття нових стадіонів чи лікарень до політичної благодійної допомоги чи виборчої агітації? Я поки що не маю відповіді – її нам треба визначити спільно.

Інше питання, яке мене турбує: яким чином донести до широкої громадськості про те, що перед тим, як дати благодійну пожертву представнику того чи іншого благодійного фонду чи  організації, вони мають поцікавитися наявністю довіреності або договору. Інакше, якщо люди не будуть запитувати, ця норма виявиться неефективною, і зловживання й надалі продовжуватимуться.

І таких відкритих питань є чимало.

І НА ОСТАНОК…

Для того, щоб новий Закон запрацював ефективно на користь сектору, нам слід разом домовитись про його однакове трактування хоча б в середині сектору. Запрошуємо до дискусії щодо Закону в рамках V Міжнародної конференції Українського форуму благодійників «Благодійність: підзвітно, прозоро, публічно», що відбудеться 21 лютого у місті Києві.