Ні для кого не секрет, що багато людей володіють даром співчуття. Багато хто радий допомогти дітям-сиротам, хворим, самотнім стареньким, бездомним тваринам. Напевно, тому, слідуючи одній із найкращих західних традицій, в Україні стрімкими темпами зростає популярність сучасного «тимурівського руху» – волонтерства, яке стає незамінним атрибутом життя молодих українців. Волонтерству присвячують вільний час, енергію, перетворюють його на хобі, віддають свої сили, не очікуючи при цьому винагороди. На жаль, зараз з’явилося дуже багато волонтерів-аферистів, які під виглядом благодійних зборів крадуть гроші.
У тому, хто ж такі волонтери, якими законами регламентується їхня робота в Україні і як відрізнити справжнього волонтера від волонтера-шахрая, розбирався ForUm.
Як в інших країнах контролюються грошові витрати волонтерських та благодійних організацій, з ForUm’ом поділився Тарас Тимчук.
«У більшості західноєвропейських країн організації, що збирають кошти, звітують про витрати грошей. Крім того, вони відразу інформують, на які потреби вони збирають пожертви і де можна прочитати інформацію про те, яка була здійснена допомога», – розповідає Тимчук.
«Фонди намагаються звітувати у річних звітах про те, скільки вони зібрали, кому допомогли. У волонтерських, благодійних організаціях існує база даних людей, які зробили пожертву. Їм також фонди відправляють річний звіт про виконану роботу. Все це робиться тому, що для більшості організацій благодійники – це основа їхнього існування. Тому дуже вигідно збирати гроші і звітувати перед благодійниками», – підкреслює він.
Разом з тим, за словами Тимчука, у більшості країн, де активно працюють волонтери, є організації, які формують рейтинги найпрозоріших благодійних фондів.
Але знову ж, там теж є свої проблеми. «Не обходиться і без таких фондів, які витрачають більше грошей на адміністрування своєї організації, замість того щоб допомагати людям. Вони фактично збирають гроші на своє існування. Тобто в інших країнах теж є свої проблеми з благодійними фондами», – говорить він.
Тимчук підкреслив, що гарантом того, що волонтерські та благодійні організації будуть працювати чесним шляхом, в основному, є громадськість, оскільки вона дуже добре залучена у процес благодійності.
«В Україні благодійні організації існують самі по собі або ж є якимось політичним, комерційним прикриттям. Дуже малий відсоток громадськості у нас задіяний у благодійних фондах», – зазначає Тимчук. «При цьому в нашій країні дуже складно перевірити, куди йдуть гроші, з тієї простої причини, що немає культури звітності про витрачені кошти. У той же час люди, які жертвують гроші, не цікавляться, на що витрачені їхні кошти. Це неусвідомлені благодійники. Бо якщо людина дає якісь гроші у який-небудь фонд або організацію усвідомлено, вона обов’язково простежить, куди вони витрачені», – резюмує він.
Детальніше: http://ua.for-ua.com/analytics/2013/07/23/102006.html