Рани, що не гояться: У Луцьку вшанували жертв фашистських концтаборів

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. З цієї нагоди на меморіальному комплексі «Вічна слава» в Луцьку вшанували пам’ять жертв нацизму.

Участь у заході взяв керівник проекту «З відкритим серцем до людей» Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Дмитро Зінько. Аби підтримати діяльність Луцької міської ветеранської організації «Спілка в’язнів – жертв нацизму» він вручив керівнику організації Валентині Лазарук сертифікат на 5 тисяч гривень на статутну діяльність.

Валентина Лазарук зазначила, що за роки Другої світової війни в концтабори вивезено 18 млн громадян країн Європи, що пройшли через табори різного призначення. Було знищено понад 11 млн чоловік, з них – 2,5 млн українців.

– Час поступово стирає у пам’яті жахи нелюдських злочинів фашизму. Поступово згасає життя тих, кого полум’я війни безжалісно обпекло в дитячому віці. Їх трагічне минуле і безрадісне сьогодення заслуговує на глибоке співчуття та підтримку українського народу й всього цивілізованого світу – звернулася до присутніх пані Валентина.

Голова Волинського обласного відділення Української спілки в’язнів – жертв нацизму Валентина Лебедь розповіла, що наразі в обласній спілці налічується 94 людини. Попри вік та здоров’я багато кому важко пересуватися та вони прийшли згадати загиблих і віддати шану живим свідкам тих страшних часів.

Серед сивочолих чоловіків та жінок з квітами в руках – секретар Ковельської міської ради ветеранів, почесний ветеран України, Марія Батраченко. Жінка приїхала з Ковеля, аби віддати належну шану всім тим, кому довелося пройти крізь жахіття фашистських катівень. Для неї це особливий день, адже Марія Павлівна одна з тих, кому чудом вдалося вижити в концтаборі. Пані Марія не пам’ятає той день, коли її півторарічну разом з мамою вели на розстріл, проте неодноразово чула від мами болючі спогади.

– Моя мама – остарбайтер. Вона пройшла всі табори. В Німеччині була в розподільчому таборі, у Відні – в робочому. Третій табір який випав на її долю – концтабір Маутгаузен, – ділиться болючими спогадами жінка. –  Мене й маму вели на розстріл, але налетіла американська авіація, всі розбіглися… Бог дав нам порятунок. Це дуже важлива дата для мене і для кожного із нас, на чию долю випало пройти цей страшний путь.

Присутні помолилися за загиблих та вшанували їх хвилиною мовчання. Опісля відбулося покладання квітів до стели «Жертвам нацизму».