Прозорість та підзвітність — головні питання порядку денного європейських фондів
7-го листопада в Брюсселі у приміщенні Комісії з соціальних та економічних питань Європейського союзу відбулася зустріч членів Європейського центру фундацій (European Foundation Center, EFC) та Європейської мережі донорських асоціацій та фондів (Donors Associations and Foundations network in Europe, DAFNE) — двох найпотужніших європейських об’єднань, які сьогодні разом представляють понад 6 тисяч благодійних фондів із різних куточків Європи. Основними питаннями порядку денного стали прозорість та підзвітність діяльності благодійних фондів. А основою для дискусії став звіт за результатами першого європейського дослідження “Вивчаємо прозорість та підзвітність: регулювання діяльності фондів у Європі”, проведеного спільно EFC та DAFNE. З українського боку у зустрічі взяли участь представники Міжнародного фонду “Відродження” (член EFC) та Українського форуму благодійників (член DAFNE).
Регулювання підзвітності та прозорості благодійних фондів – що це?
Регулювання прозорості та підзвітності благодійних фондів забезпечується певними механізмами, які можуть бути впроваджені як нормативним регулюванням (тобто органами державної влади та місцевого самоврядуванння), так і саморегулюванням (тобто самими фондами). Ці механізми частково пов’язані з управлінням та внутрішніми процедурами фондів, однак – першочергово – із оприлюдненням та поширенням певної інформації про діяльність фондів, що спрямована на різні групи стейкхолдерів. Ця інформація включає дані про процес заснування фонду, його поточні програми, отримання податкових пільг тощо. Більш того, ці механізми спрямовані на забезпечення контролю (нагляд, санкції) за діяльністю фондів, а також у разі необхідності можуть призупинити діяльність фонду. Таким чином, діапазон нормативного регулювання підзвітності та прозорості діяльності благодійних фондів включає не лише закон, що безпосередньо регулює діяльність фондів, але й податковий кодекс, бухгалтерське регулювання, закони що стосуються відмивання грошей, та антикорупційні закони тощо. Тобто прозорість та підзвітність – це не тільки обмін інформацією, але й організація процесу її поширення, зміст інформації та наслідки її поширення для фондів та їхніх стейкхолдерів.
Порівняльний аналіз нормативного регулювання підзвітності та прозорості благодійних фондів у Європі
Для здійснення порівняльного аналізу були взяти нормативні документи 30 країн Європейського регіону, які в тією чи іншою мірою регулюють підзвітнсть та прозорість діяльності фондів.
І починається це регулюванння ще з етапу заснування благодійних фондів. Так, нині лише у 18 країнах із 30 досліджених вимагається обов’язкова державна або судова реєстрація благодійних фондів. У Греції та Франції правила реєстрації благодійних фондів зовсім відсутні. В більшості країн фонди реєструються у державних реєстраторів, у шести країнах — у судах, а в Голландії — у комерційного реєстратора – приватної інституції.
Лише у семи країнах є офіційні обмеження щодо максимального розміру витрат, спрямованих на адміністрування фонду. Ще у семи країнах зазначено, що розмір адміністративних витрат має бути “розумним”.
Лише десять країн юридично вимагають наявність Наглядової ради або її прообразу, яка б здійснювала незалежний контроль за діяльністю фонду. Лише Естонія та Португалія вимагають обов’язкову наявність як Правління, так і Наглядової ради. У Чехії, Словаччині та Угорщині Наглядові ради є обов’язковими для фондів, які мають великі бюджети.
Підходи до формуванння Правління також розмаїті. Так, в Австрії члени Правління можуть призначатися лише Наглядовою радою, а в Угорщині лише засновник або його представник мають право обирати членів Правління.
Також по всьому регіону простежуються різні вимоги щодо фінансової звітності. У таких країнах, як Угорщина, Мальта та Голандія ці вимогі зовсім відсутні. А в більшості інших країн умови фінансової звітності різняться залежно від бюджетів, засновників, джерел надходженння коштів тощо. В Іспанії та Латвії обов’язковим додатком до фінансової звітності є річний план діяльності.
Саморегулятивні інструменти прозорості та підзвітності
Ще на початку 90-х років в міжнародному середовищі благодійників розпочалися дебати навколо необхідності розробки етичних кодексів благодійної діяльності, принципів ефективної діяльності та саморегулятивних практик для благодійних фондів. Імпульс щодо запровадження цих механізмів походив від бажання фондів покращити рівень самоврядування, розвивати професійний та ефективний сектор, підтримувати обмін передовим досвідом, зміцнювати довіру до сектора, а також для захисту політичного простору, в якому вони працюють. Крім того, вагомою метою фондів є розробка чітких і взаємовигідних відносин із партнерами, спонсорами та бенефіціарами.
У рамках дослідженння було ідентифіковано 19 етичних кодексів діяльності благодійних фондів. Шість із них розроблені форумами донорів, 9 — національними асоціаціями благодійних фондів, чьотири — неформальними об’єднаннями фондів.
Переважна більшість етичних кодексів є самосертифікованими. Тобто, не існує органу, який би проводив незалежну експертизу дотримання усіх положень кодексу тим чи іншим фондом. Лише у Люксембурзі існує практика, коли дотримання п’яти положень кодексу перевіряється групою інших фондів, а шосте положення — аудиторською компанією.
І оскільки етичні кодекси поки що не мають офіційного статусу, їхній вплив на прозорість та підзвітність благодійного сектору не значний. Хоча більшість респондентів зазначили, що наявність етичних стандартів та кодексів сприймається позитивно з боку зовнішніх стейкхолдерів та допомагає розвивати довіру до сектору.
Прозорість та підзвітність — чому це актуально?
Наразі європейський сектор благодійних фондів переживає трансформації. І пов’язано це, в першу чергу, з тим фактом, що в умовах світової економічної кризи фонди, які акумулюють у собі значні фінансові ресурси, починають відігравати дедалі більш значущу роль у розв’язанні соціальних та економічних проблем регіону. Але, дивлячись на те, що тривалий час ці інституції були переважно не публічними, то сьогодні існує певний бар’єр у довірі до них з боку як урядів, так і широкої громадськості. І цей бар’єр слід подолати. А запровадженння механізмів підзвітності та прозорості, на думку лідерів багатьох фондів, є тим засобом, який допоможе розвинути цю довіру.