Про особливий відпочинок і підтримку з боку держави

Поїхати відпочивати у гори самому – це одне, а поїхати відпочивати разом із друзями – це зовсім інше. А коли ці друзі ще й є людьми надзвичайно щирими, відкритими і веселими, то годі придумати для себе кращого відпочинку. У цьому переконалися члени спільноти «Лярш-Ковчег»*, які цьогоріч 13 – 22 вересня відпочивали у Східниці (за фінансування Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Львівської облдержадміністрації).

«Добре, що тут я є з друзями!»

Слово «друг» у спільноті «Лярш» має особливе значення. Адже друзями тут називають людей з розумовою неповносправністю. Вони складають більшу половину спільноти. І саме друзі є тими, які по-справжньому знають і розуміють значення дружби: вміють разом ділити свята і будні, підтримувати у важкі хвилини, і радіти за інших, коли вони щасливі. Цього вони вчать асистентів та волонтерів, які ділять своє життя разом із ними. «Добре, що тут я є з друзями!» – каже Наталя, милуючись щойно складеною екібаною. «Тільки разом можна було назбирати стільки гарних квітів», – стверджує дівчина усміхаючись до друзів, які сидять поруч із нею.Ще декілька хвилин тому всі вони піднімалися в гори, збирали квіти, складали із них композицію, а тепер сидять п‘ють чай і згадують кумедні пригоди, що трапилися із ними під час мандрівки.

Мандрівка в гори – це чудове випробування дружби. Адже серед учасників гірського походу є люди, яким легше підніматися в гори, а також ті, від яких така мандрівка вимагає чималих зусиль і часу. Отож ляршівці, що йдуть першими зупиняються і чекають на тих, хто йде останнім. Більше того, вони подають їм руки, щоб допомогти пройти складні ділянки дороги. Взаємодопомога – це один із найважливіших аспектів життя у спільноті. Коли я запитала друга Петра, що йому сподобалося у цьому відпочинковому таборі, то він відповів: «Допомагати асистентам везти Галю (дівчину з особливими потребами, що знаходиться на інвалідному візку)». Відпочиваючи у Східниці, Петро не забуває тих друзів, що залишилися у місті. «Хотів би щоб якнайбільше друзів їхали сюди, щоб не сиділи у Львові, щоб відпочивали разом з нами», – впевнено додає він, знаючи що такий відпочинок їм би точно сподобався.
 

«Краса неописанна!»

Оскільки сама спільнота знаходиться у Львові, то відпочинок на природі для всіх її членів є справжнім святом. Чисте повітря, гори, джерела з лікувальними водами – все це створює гарну атмосферу для відпочинку, а якщо ще врахувати пісні, декламування віршів, збирання квітів, спільний перегляд фільмів та молитву – то відпочинок стає незабутнім!

Похід у гори має також навчальне значення. На лісових галявинах друзі зустрічають різні гриби. Асистенти пояснюють їм, які з них їстівні, а які ні. До себе увагу привертає мухомор, через свій яскравий зовнішній вигляд. Пізніше після прогулянки друг Наталя малює його на своєму малюнку. Також друзі збирають осінні квіти, листя папороті. Вони нюхають кожну квітку, намагаючись таким чином відчути через них запах осені.

«Краса неописанна!» – каже із захопленням хлопець і з розумовою неповносправністю Роман Максимович, коли дивиться на гірський хребет, що майоріє різними кольорами. Він зриває квітку, на хвилинку зосереджується і з його уст лунає Симоненкове «Світ який, мереживо казкове! Світ який – ні краю, ні кінця!…» Йому байдуже, що неподалік на нього здивовано дивляться люди, він радіє щиро і невимушено, висловлює свою радість через слова поезії. На питання: «Що би ти хотів робити на цьому таборі?», Роман відповідає: «Прославляти Бога, ходити в гори, робити композиції з квітів і листя, декламувати вірші, а ще танцювати, співати та смішити дівчат». Саме Роман є душею будь-якої компанії, він з легкістю може запросити дівчину до танцю, або запропонувати заспівати разом із ним веселої української пісні. Тож коли він приїжджає на табір, усі знають: «Сумувати не доведеться!»

Ламати стереотипи

Такі відпочинкові табори є гарною нагодою ламати стереотипи, які складаються в суспільстві про людей з розумовою неповносправністю. Адже друзі легко знаходять спільну мову із сусідами, що відпочивають поруч, вітаючись із ними, бажаючи гарного дня чи смачного обіду, а також розпитуючи, як вони себе почувають. Спочатку людей це дивує, а згодом розчулює, бо небагато їхніх знайомих, а не те що людей, яких вони бачать вперше, настільки щиро цікавляться їхнім життям і самопочуттям. А для друзів це головне!

Друзі встигли здобути прихильність і власників відпочинкової бази «Вікторії», де вони відпочивають. «Деяких друзів ми вже впізнаємо, бо приїжджають до нас декілька років поспіль. Нам приємно, що ми можемо принести якусь користь, приймаючи на нашій базі людей з особливими потребами», – зізнається пані Надія Стахів, співвласниця «Вікторії».

«Це єдина спільнота з людьми з розумовою неповносправністю, що відпочиває у нас», – зазначає пані Надія, стверджуючи що буде дуже радою, якщо члени «Ляршу» приїжджатимуть на її відпочинкову базу і в майбутньому. «Треба тільки, – додає вона, – щоб держава підтримувала у цьому і вас і нас, щоб виділяла кошти на такі табори».

І ось автобус разом із друзями та асистентами вирушає до Львова. На якусь мить западає тиша. Очі всіх прикипіли до вікон, через які проглядають краєвиди гірських хребтів. Хтось із друзів прощально махає рукою: «Па-па, Східнице!» Та сумувати довго не доводиться, бо поруч їдуть друзі, з якими було пережито стільки щасливих моментів на цьому відпочинковому таборі. Тож скоро в автобусі лунає веселий і гучний сміх!

Уляна Кудла

(Координатор будинку підтриманого проживання для осіб з розумовою неповносправністю ГО «Спільнота «Ковчег»)

*ГО "Спільнота "Ковчег" заснована в 2008 році у Львові і є членом Міжнародної Федерації Ляршу. Міжнародна Федерація обєднує 140 спільнот в 37 країнах. Лярш надає місця проживання, програми працетерапії та інші послуги особам з розумовою неповносправністю. Спільнота Лярш – Ковчег у Львові об’єднує: чотири творчі майстерні; Денну програму для осіб з глибокою розумовою неповносправністю та будинок підтриманого проживання. Напрямки діяльноті: створення програм з працетерапії та реабілітації, створення умов для самовираження та самореалізації; сприяння інтеграції в суспільство; підтримка родин.