Ну ось, в Україні знов стартували чергові перегони “виборчої” благодійності.
Про це свідчить моніторинг вітчизняного інформаційного простору за липень – вересень. Адже саме в цей період дуже активно стала з’являтися інформація то про відкриття нового благодійного фонду чи то на Рівненщині чи Івано-Франківщині, який завзято кидався покращувати життя місцевої громади. Або вже давно відомі фонди почали приголомшувати публіку своєю нестандартною діяльністю.
Лідер перегонів
Безперечним лідером національних перегонів на сьогоднішній день є благодійний фонд Петра Порошенка. Про його благодійність на початку вересня змогла дізнатися вся країна. Адже фонд, який протягом вже кількох років стандартно підтримував дитячі будинки, людей з особливими потребами, фестивалі, концерти, лікування несподівано став основним та єдиним “благодійником”, який підтримав масштабну реконструкцію набережної у Вінниці та відкрив дивовижний світло-музичний фонтан. На все це було витрачено фондом близько 70 млн. грн.
Все нічого, але якщо подивитися на статтю 4 Закону України “Про благодійність та благодійні організації”, яка визначає дозволені для вітчизняних фондів напрямки благодійної діяльності, будівництво фонтанів ну ніяк не вписується ні в одне з положень даної статті. Можна було б закрити очі на цей факт, якщо б фонд активно лобіював зміни до благодійного законодавства України, але, на відміну від інших провідних вітчизняних благодійників, цей фонд проігнорував запрошення долучитися до розробки нового проекту закону “Про благодійність та благодійні організації”, роботу над яким впроваджувала коаліція фондів та організацій протягом 2009-2010 років.
Взагалі, на думку багатьох експертів. фонд Петра Порошенка є сьогодні одним з найменш прозорих публічних приватних фондів в Україні. Адже у ЗМІ час від часу спливають повідомлення про ті чи іншу благодійну ініціативу фонду, проте не можливо знайти інформацію ані про пріоритети фонду, ні його програми, не говорячи вже по публічні річні звіти. А запити та запрошення, що спрямовуються до фонду, йдуть в нікуди…
Спринтерський забіг
Якщо фонд Петра Порошенка є лідером загальнонаціональних перегонів, то на окремих її етапах з’являються свої локальні лідери.
Так, поки що безперечним переможцем у змаганнях спринтерів є Благодійний фонд Віктора Матчука, що розпочав свою діяльність на Рівненщині. Про його спринтерські здібності свідчить наступна хронологія подій:
27 липня газета “Рівне Вечірнє” повідомила про те, що народний депутат Віктор Матчук вирішив переказати 35 000 грн., які він отримав в якості матеріальної допомоги на оздоровлення, на власний благодійний фонд, що перебуває на етапі реєстрації. Поки відбувається реєстрація, буде створена громадська рада фонду, що визначатиме пріоритети його діяльності.
Проте вже менш ніж за тиждень, 3 серпня, інформаційний портал ОГО вивісив оголошення про те, що Благодійний фонд Віктора Матчука оголошує конкурс проектів на покращення життя міста.
А вже 5-го вересня відбулася прес-конференція, на якій було оголошено результати конкурсу та названі 6 переможців.
Таким чином, майже за місяць Благодійний фонд Віктора Матчука встиг зареєструватися (слід думати в усіх необхідних інстанціях), створити громадську раду, визначити пріоритети своєї діяльності, оголосити конкурс, зібрати заявки, визначити та публічно оголосити переможців.
Ну яка це благодійність, як не спринтерська?
Регіональні важковаговики
Трошки не встигає за рівненським лідером за швидкістю, проте явно переважає за власною масою та проголошеними зобов’язаннями благодійний фонд “Мій край”, заснований депутатом Івано-Франківської обласної ради Василем Матійчуком.
Офіційне відкриття цього фонду відбулося в першій декаді липня. А вже за кілька тижнів місцеві ЗМІ заполонили новини про те, що Правління Фонду Василя Матійчика «Мій край» прийняло рішення підтримати ініціативи громад міст Тисмениці та Городенки з розвитку територій: тисменичани попросили фінансової допомоги при проведенні робіт з водовідведення, а городенківці – у реконструкції стадіону «Колос». І наразі всі ці плани активно втілюються в життя.
Прогнозування результатів перегонів
Наведені приклади є лише початком великих перегонів наступної виборчої кампанії до парламенту. З великим відсотком імовірності можна спрогнозувати, що найбільша кількість учасників долучиться до цих перегонів із благодійності у грудні-січні на день Святого Миколая та Різдво.
Звісно, благодійність – річ особиста. І не можна нехтувати результатами цієї діяльності у будь-якому форматі, якщо вона змінює умови життя людей на краще (якими б при цьому не були особисті мотиви самих благодійників зайнятися доброчинною діяльністю).
Проте дуже хочеться вірити, що із часом накопичення такого досвіду “виборчої” – одноразової – благодійності, все ж таки перетвориться на новий якісний тренд в Україні — системну, стратегічну благодійність. А благодійна діяльність стане стилем життя для багатьох українців.