Трапляються в житті події, коли зустрічаєшся з людьми справжніми, мудрими, щедрими на любов та доброту. Такі враження залишила по собі зустріч з учасниками аматорського хору «Неспокійні серця». Його артисти – усміхнені та життєрадісні жінки, різні за віком, характером, освітою, фахом, але всіх їх об’єднали талант і любов до української пісні.
Хор клубу ветеранів війни і праці «Неспокійні серця» створено у квітні 2013 року. Впродовж п’яти років діяльність колективу фінансово підтримує Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Таким чином, у рамках проекту «Золотий вік» Фонд об’єднує людей поважного віку, які прагнуть розвиватися, навчатися, пізнавати світ, спілкуватися з однодумцями та колегами. Також завдяки Фонду учасники колективу мали змогу оздоровитися в санарії «Пролісок».
Із позитивним настроєм щоп’ятниці в Палаці культури міста Луцька проходять репетиції «Неспокійних серць». Збираючись разом, хористи забувають про свої роки, турботи, хвороби, сповна віддаючись улюбленій справі.
– Ми співаємо для тих людей, які вірять у Бога, які люблять Україну, поважають свій народ, – каже керівник хору Галина Констанкевич.
– Співаючи, ми несемо всю теплоту своїх сердець людям, які нас чують, бачать, які нам аплодують. Кожну пісню пропускаємо через себе. Маючи той заряд енергії, ми хочемо збиратися ще і ще, – додає учасниця колективу Галина Шабуніна.
За роки спільна справа переросла в дружбу. Хористки стали великою родиною. Підтримують одна одну в радості й біді, співчувають та допомагають.
Учасниці колективу показують світлини зі своїх виступів. Кожна з них береже безцінний спогад. А деякі – світлу пам’ять про людей, які вже відійшли у вічність. Поміж фотографій – подяки за участь у різних фестивалях, їх теж за п’ять років назбиралося чимало.
– Це ми виступали до 70-річчя визволення Луцька, це – колядували. Ось світлина з Дня кварталу, що торік організовував Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Це ми передавали пиріжки для хлопців у зону АТО. А це – вітали мешканців Луцького геріатричного пансіонату на 8 Березня, – з теплою усмішкою згадують дівчата з «Неспокійних сердець», як їх часто називають. Адже попри різний вік, душею усі лишаються молодими.
На кожній світлині учасниці колективу – в колоритних костюмах, які служать оберегами хору. Вишивала їх Олександра Бондарчук, яка й організувала колектив п’ять років тому.
Зараз у хорі співають лише жінки. У кожної з них – своя історія.
– Коли життя повернулося так, що я вже нічого фізично не могла робити, Бог милостивий привів мене в цей хор, – пригадує Галина Артемонова.
Окрім голосу, Бог наділив пані Галину поетичним талантом. Жінка пише чудові вірші, які часто звучать на заходах Клубу «Неспокійні серця» та виступах хору.
– Хочу подякувати Ігорю Палиці та Фонду «Тільки разом» за те, що підтримують нас. Також дякую всім вам, дівчата. Кожна з нас старається для колективу. Завжди підтримуємо одна одну. Бо життя надто коротке і його треба щомиті берегти, – каже Галина Констанкевич.