“Ми всі маємо можливість робити великі речі”. Саме з цих слів екс-президента США Білла Клінтона хотілося б розпочати розповідь про Другу міжнародну конференцію Українського форуму благодійників “Філантропія та криза: від споживання до активних дій”, що пройшла у Києві 19 лютого 2010. Захід об’єднав понад 200 представників благодійних фондів та організацій, НУО, бізнесу, влади, дипломатичного корпусу та ЗМІ з 5 країн світу.
Як відзначив Нік Дейчаківський, наразі у США спостерігається цікава негативна тенденція у благодійності: у зв’язку зі скороченням бюджетних коштів, приблизно на 5-6 % скоротились благодійні внески. Навіть при наявності у США добре розгалуженої інфраструктури, все ж у суспільстві точаться аналогічні дискусії щодо ролі держави і благодійників у подоланні кризи. Якщо у 50-60-х роках розширилась роль держави у наданні соціальних послуг,а у 80-90-х спостерігалось скорочення ролі держави у даній сфері, то зараз маятник знову відкочується: роль держави – знову вирішувати соціальні проблеми.
Комора благодійності “ЗМІ та благодійність: точки перетину” мала на меті з’ясувати наскільки охоче та як інтенсивно ЗМІ готові доносити до свого глядача/слухача інформацію про благодійну діяльність. Благодійні організації нарікають на четверту гілку влади та про її небажання безкоштовно висвітлювати інформацію про доброччиність. Чи бажатиме справжній благодійник, щоб його ім’я стало відомим широкому загалу, чи навпаки волітиме творити добро не розголошуючи своє ім’я? На жаль, останнім часом досить модним серед українських “зірок” та бідзабутих брендів стало піарити себе, прикриваючись благочинністю, задля згадки у ЗМІ. Доходить до абсурду: на “розкрутку” проекту витрачають в декілька разів більшу суму ніж на сам власне проект. Водночас на роздоріжжі ЗМІ: з одного боку розуміють, що реклама (в тому числі спонсорство соціальних проектів) – це їхній хліб, з іншої сторони, не розуміють, для чого благодійнику самому напрошуватись на розкрутку його імені завдяки доброчинству, тобто справі, яка, по суті, ніякої віддяки (окрім великої вдячності) просити не повинна.
Секція “Благодійність замість сувенірів: чи можливо це в Україні?” розповіла про достойнний для наслідування приклад країн Західної Європи та Росії,а саме, про перепрофілювання сувенірного бюджету українських комапаній на благодійну діяльність. Поясню: приміром напередодні новорічних та Різдвяних свят малечу з дитячих будинків українські бізнес-кола щедро обдаровують іграшками та солодощами. Цукерки швидко зїдаються, іграшок і так вдосталь, а от проблеми щодо забезпечення дітей необхідними та довговічними речами так і лишаються не вирішеними та не профінансованими. “Перша ластівка” даної ініціативи не змусила довго чекати: напередодні Нового 2010 року Укрсіббанком була виділена сума коштів на відновлення та оновлення дитячих спортивних майданчиків у дитячих будинках в 7-ми регіонах України. Такими чином, вже цієї весни нові ігрові майданчики порадують малюків, і, що найголовніше, радість триватиме не один рік.
Фото, відеокоментарі – на порталі ГУРТ