Інтерв’ю з засновниками УФБ до 15-річчя Українського форуму благодійників (частина 1)

Українському форуму благодійників виповнюється 15 років. З цієї нагоди засновники УФБ: Микола Дейчаківський, Інна Підлуська, Олена Губар, Анна Гулевська-Черниш та Євген Бистрицький  пригадали, яким був Український форум благодійників усі ці 15 років та поділилися власними думками в інтерв’ю.

Про те, як виникла ідея створити першу в Україні асоціацію благодійних організацій, як змінилася благодійність за ці роки та, яким буде Український форум благодійників у майбутньому – читайте в цьому інтерв’ю.

Як виникла ідея заснувати першу в Україні професійну асоціацію благодійних організацій? Що передувало такому рішенню?

Наприкінці 90-х – на початку 2000-х років багато східноєвропейських країн створювали «донорські форуми» – тобто асоціації донорів (на той час, переважно іноземні), які дозволяли учасникам обмінюватися інформацією та знаходити шляхи співпраці. Учасники таких асоціацій в сусідніх країнах (Чехія, Польща та Росія), незабаром зрозуміли, що такі форуми також є дуже хорошим способом стимулювання місцевої благодійності, надаючи вітчизняним благодійникам, яких спочатку було дуже мало, платформу для комунікацій, спілкування та обміну досвідом із зовнішніми донорами. Обмін досвідом був взаємовигідним – вітчизняні благодійники набагато краще розуміли місцеві умови, тоді як зовнішні донори краще розумілися на грантоутворенні та роботі фондів.

“Благодійність стала набагато помітнішою та організованою”

За ці 15 років була зроблена велика робота в рамках розвитку сектору благодійництва в Україні. Яка ситуація у благодійному секторі зараз? З якими проблемами наразі стикаються благодійні фонди?

Благодійність стала набагато помітнішою та організованою. Збільшилася кількість вітчизняних фондів, з’явилися і інфраструктурні організації, що піклуються про розвиток сектору благодійності в цілому. Але це все ще малий сектор, тому що йому не приділяють достатньої уваги в суспільстві та особливо серед політиків. Це, в свою чергу, означає, що деякі речі, які могли б реально сприяти його прогресу, все ще недостатньо забезпечені: державна політика, що достатньо стимулює, регулярний збір даних та якісна аналітика, організації та процеси, що покращують його економічну ефективність.

Які досягнення УФБ ви можете назвати найбільш вагомими для сектору благодійництва?

На перший погляд, що мені здається важливим – це платформа  надання фондам та філантропам можливості пізнати один одного, поділитися знаннями та розвинути відносини. По-друге, Український форум благодійників просунув деякі політики, які підтримують посилене більш ефективне благодійництво – наприклад, SMS благодійність. По-третє, УФБ надає освіту благодійним організаціям та працює над розробкою стандартів для цього сектору.

“Через 10 років я бачу УФБ як організацію, яка є визнаним, добре відомим джерелом освіти, навчання та стандартів для благодійного сектору по всій країні”

Поділіться планами на майбутнє. Яким ви бачите УФБ через 10 років?

Це не плани на майбутнє, а скоріше бачення. Через 10 років я бачу УФБ як організацію, яка:

• має щонайменше 100 регулярних членів, що сплачують внески; 
• отримує загальну операційну підтримку, крім членських внесків, з кількох українських благодійних джерел; 
• впливає на державну політику щодо благодійного сектору; 
• є визнаним, добре відомим джерелом освіти, навчання та стандартів для благодійного сектору по всій країні; 
• проводить заходи по всій країні, а не лише в Києві (включаючи щорічні конференції); 
• є поважним, регулярним членом європейської та світової благодійної спільноти; 
• забезпечує збір та широке розповсюдження регулярних статистичних даних про благодійництво та благодійний сектор; 
• забезпечує ЗМІ та громадськість регулярною інформацією про цінну роль, яку відіграє благодійність в демократичній, вільній та процвітаючій Україні.

За ці 15 років була зроблена велика робота в рамках розвитку сектору благодійництва в Україні. Яка ситуація у благодійному секторі зараз? З якими проблемами наразі стикаються благодійні фонди?

Зараз є кілька рівнів проблем.

По-перше, Україна переживає дуже складні часи: триває війна на Донбасі, незавершені реформи, пандемія Covid-19, яка вдарила по всіх сферах, зокрема по соціальній сфері та бізнесу, який є зазвичай донором для благодійного сектору. Тобто, маємо цілий комплекс проблем, пов’язаний із тим, що ресурсів, які могли би бути віддані на благодійність, в країні насправді не так багато.

Є ще причина, пов’язана із культурою благодійництва. Український форум благодійників зробив дуже багато за 15 років існування, але до глибокого і повсюдного утвердження культури благодійності в українському суспільстві ще далеко. На щастя, УФБ – не єдина спільнота, яка ставить за мету свого існування розвиток культури благодійності на основі цінностей та кращих світових практик.

Величезні кроки вперед зробили як приватні благодійники, так  і окремі благодійні фонди та організації громадянського суспільства. Громадяни також почали вкладати більше ресурсів у благодійну діяльність. Але ми ще не вийшли на той рівень, коли можна було б говорити, що благодійний сектор в Україні потужно розвинувся не лише з точки зору візії, відданості стандартам, пошуку кращих практик і залучення дійсно відданих справі людей, але і з точки зору доступу до ресурсів, які могли би бути використані на благодійну діяльність.

“УФБ почав першим говорити про важливість стандартів і опори на цінності у здійсненні благодійної діяльності”

Які досягнення УФБ ви могли би назвати найбільш вагомими для сектору благодійництва?

Саме УФБ почав першим говорити про важливість стандартів і опори на цінності у здійсненні благодійної діяльності. Спроможність комунікувати самим собі, спільноті благодійних організацій, домовитися спільно про цінності та стандарти – це все дуже важливо. А ще важливіше – це спроможність дотримуватися цінностей і працювати над тим, щоб стандарти стали наскрізними, принаймні у спільноті організацій, які є членами УФБ. Також, дуже важливо мати спроможність комунікувати суспільству те, що якісна благодійність завжди спирається на стандарти. Вони не мусять бути численними, виписаними у товстих посібниках, якими мало хто на практиці користується, але вони мусять, по-перше – бути, а по-друге – показувати на що опираються ті організації, які створюють благодійницьку спільноту, і як цінності та стандарти благодійності є частиною практики.

Наявність не надто численних, але вичерпних і досить вагомих стандартів УФБ для суспільства – це дуже важливо. Більше того, важлива спроможність Українського форуму благодійників вкладати у сприйняття та практичне застосування цих стандартів, наприклад, через проєкт “Карта благодійності”, який спирається на один із ключових стандартів – стандарт прозорості. 

Також, стандартом благодійності є якісні суспільно значимі послуги, надані тим, хто їх потребує у недискримінаційний спосіб, тоді, коли вони є необхідні, ефективно і прозоро використаними ресурсам. Для благодійницької спільноти дотримання міжнародно визнаних стандартів благодійності прямо пов’язана з її спроможністю генерувати підтримку, дивитися вперед і знаходити дієві відповіді на виклики завтрашнього дня. 

УФБ – це організація, яка існує вже 15 років, має свій досвід, мережу, яка складається з людей, які бачать цінність у тому, щоб працювати разом. Це також є досягненням.

“УФБ майбутнього має бути спільнотою незалежних потужних, наділених візією, суспільно мобільних, суспільно привабливих, знаючих і змережованих організацій”

Поділіться планами на майбутнє. Яким ви бачите УФБ через 5 та 10 років?

Я сподіваюся, що за п’ять, десять років УФБ буде продовжувати розвиватися. Для кожної організації чи не найсерйознішим викликом є залишатися без змін. Коли ми думаємо про майбутнє і порівнюємо Український форум благодійників таким, яким він був п’ять чи десять років з тим, яким би ми хотіли його бачити, я би сказала точно не статичним, точно не замерзлим у своєму сьогоднішньому стані, а спільнотою, яка зростає кількісно, залучаючи нові благодійні фонди та організації. 

Я хотіла би бачити в середовищі УФБ більше організацій, які самі є фінансово потужними, які самі спроможні генерувати ресурси та розширювати доступ до ресурсів, які вони могли би використати на благодійні цілі. Це може бути зростання кількості пожертв від приватних осіб та бізнесів, членські підписки, діяльність, що спроможна генерувати дохід, який потім може бути використаний на посилення статутної діяльності, можливість доступу до публічних коштів через прозорий механізм вільної конкуренції за ресурси бюджетів, до яких ми сплатити свої податки, а тепер хочемо, щоб ці ресурси якомога якісніше, відповідальніше і ефективніше були перерозподілені на вирішення суспільно значимих завдань і досягнення у сферах, які є серед суспільних пріоритетів. Не має принципового значення де саме та в якій суспільно важливій тематичній сфері буде посилена ця спроможність генерувати та приваблювати нові ресурси. 

УФБ майбутнього має бути спільнотою незалежних потужних, наділених візією, суспільно мобільних, суспільно привабливих, знаючих і змережованих організацій. Якщо на той момент він не буде називатися Українським форумом благодійників, виросте, зміниться, поставить перед собою інші тематичні пріоритети – це теж буде однією з ознак розвитку. Я точно знаю, суспільна значимість і затребуваність благодійницького сектору буде зростати. Відгук і запит, який УФБ зможе одержати у суспільстві, власне, і буде показником того, чи ми на правильному шляху, чи ми просуваємося до такого посиленого, зміцненого, відомого, привабливого для партнерів Українського форуму благодійників.