Хто допоможе медицині одужати : спільний пошук рецепта, на жаль, не відбувся…
4 листопада у столичному готелі “Прем’єр палас” відбулася Міжнародна конференція журналу “Експерт” із благодійності на тему “Хто допоможе медицині одужати: пошук рецепта”. Незважаючи на анонсований спільний пошук, під час двох пленарних засідань, які тривали майже три години, лише одна учасниця змогла публічно поставити свої запитання доповідачам. А на одній із двох заявлених паралельних сесій модератор і зовсім забув поцікавитися, чи є у присутній аудиторії питання або власні думки, та відразу закрив сесію після виступу останнього доповідача.
Пересічна аудиторія так і не змогла визначитися, де ж вона опинилася: чи то на публічному звіті перших осіб держави перед журналістами щодо перших кроків реформування медичної сфери в Україні; чи то на вузькопрофільній зустрічі медиків, де на рівні критеріїв та індикаторів оцінки обговорювалися успішні практики організації роботи медичних закладів; чи то на закритому “міжсобойчику” вітчизняних благодійників, які укотре один одному розказали про свої досягнення в реалізації проектів у медичній сфері…
За добу після заходу
Коли рівно за добу після конференції хтось захотів би ввести в пошукову систему Гугла назву конференції для того, щоб ознайомитися з її результатами, то на перших 10 сторінках (не рядках, а саме сторінках!), він чи вона змогли б побачити лише три (!) заголовки, що успішно копіювалися різноманітними інформаційними агенціями та порталами новин:
– В Украине крайне тревожные показатели смертности…
– Медикам повысят зарплаты: хирургам на 100 долларов…
– Государство отказалось от “Детской больницы будущего”….
Думається, що ті, хто відмовився платити 500 грн. за участь у конференції (а саме таку ціну виставив журнал “Експерт” для бажаючих подискутувати на тему взаємодії благодійного та медичного секторів), побачивши ці заголовки, зітхнули з полегшенням:
про рівень смертності в Україні можна дізнатися і з офіційних документів МОЗу чи ВООЗу;
про те, як підвищуються зарплати в нашій країні разом зі зростанням цін на харчові продукти та комунальні послуги, кожен відчуває щодня на власній шкірі;
а своє ставлення до новини про те, що держава відмовляється від будівництва Дитячої лікарні майбутнього, пересічні батьки, чиї діти хворіють, частково вже встигли висловити на своєму форумі.
А ось на місці благодійників, завдяки фінансовій підтримці яких ця конференція відбулася, а це благодійний фонд Ріната Ахметова “Розвиток України”, компанії “МТС Україна” та “МакДональдз Україна”, можна було б і обуритися. Адже поза увагою української громадськості залишалася саме та інформація, про яку не говорять та не пишуть щодня, але яка є важливою для населення.
Так, нещодавно Фонд “Розвиток України” запустив інноваційний проект “Медіацентр реформ”, в рамках якого за власні ресурси намагатиметься розробити, відпілотувати на базі 4-х закладів Донецька та запропонувати державі модель фінансування медичних установ, що базуватиметься не на принципі фінансування “койкомісце”, а на принципі закупівлі медичних послуг. І якщо цей досвід виявиться успішним, а держава виявить бажання ним скористатися, то це буде значний прорив для вітчизняного медичного сектору. Адже саме застарілі підходи фінансування системи, в основі яких є кількість лікарів та ліжок у лікарнях (а не кількість пацієнтів, які користуються цими ліжками та послугами цих лікарів) і спричиняють постійний дефіцит бюджету в даному секторі.
Не менш інноваційним є проект компанії “МТС Україна”, яка минулого року розпочала процес підключення медичних закладів України до єдиної телекомунікаційної системи. Завдяки цьому вже сьогодні лікарі із Закарпаття можуть проконсультуватися по тому чи іншому складному випадку із своїми колегами з Києва або Донецьку. І якби журналісти змогли б донести інформацію про ці можливості пересічним громадянам, то це б могло значно заощадити ресурси та час людей: родичі хворих із далеких глибинок не були б вимушені збирати по копійках гроші на квітки та проживання у Києві, а змогли б провести необхідне консультування, не покидаючи меж своєї області.
Поза увагою громадськості залишився і той факт, що завдяки компанії “МакДональдз Україна” лише у 2011 році буде закуплено обладнання для неонтологічних відділень лікарень на суму 2,5 млн. грн. і це в умовах, коли держава практично не має ресурсів для закупівлі обладнання для медичних установ.
Благодійники та медицина — чи можлива конструктивна співпраця?
На думку експертів, сьогодні медична сфера фінансується за рахунок державного бюджету лише на 30-40% – решта за рахунок родичів хворих та благодійників. Проте, розуміючи реальний стан справ, держава поки що не поспішає робити реальні кроки на зустріч до громадськості для того, щоб започаткувати двосторонній діалог про шляхи спільного спасіння вітчизняної сфери охорони здоров’я. І заклики з трибуни заступника Адміністрації Президента Ірини Акімової та заступника Міністра охорони здоров’я Раїси Моісеєнко щодо спільної співпраці виглядають дещо цинічними, коли за годину у тому ж самому залі, де збираються представники благодійного сектору для обговорення саме цієї співпраці, не має жодного представника ані з адміністрації Президента, ані з міністерства, ані з профільного парламентського комітету.
У директора фонду Олени Пінчук “АнтиСНІД” Ольги Руднєвої характер сьогоднішніх відносин між благодійниками та державним медичним сектором асоціюється із кораблем, що йде на дно: благодійники, як відомі дитячі рятівники Чіп і Дейл, носяться по цьому кораблю та намагаються заткнути усі основні дірки. І час, за який корабель затоне, напряму залежіть від швидкості, з якою бігають ці рятівники та ресурсів, які вони мають у своєму розпорядженні. А від поведінки капітанської команди цього корабля у рятівників й зовсім іноді опускаються руки щось спасти. Адже коли 10 років тому держава звернулася за допомогою до фонду “АнтиСНІД” з проханням допомогти створити у Києві єдину в Україні лікарню для хворих на ВІЧ/СНІД, фондом було витрачено мільйони на капітальний ремонт та обладнання лікарні. Не пройшло й десять років, як держава закриває цю лікарню (бо сама будівля лікарні знаходиться у “жирному” місці), і … без жодних докорів сумління знов звертається до фонду “АнтиСНІД” допомогти створити, відремонтувати та обладнати нову лікарню. Про яку співпрацю в такій ситуації може йти мова?
Не надто оптимістичним у своїх прогнозах щодо співпраці з державою виявився і керівник телекомунікаційного проекту компанії МТС Віталій Осташко. Адже з їхнього досвіду, коли на верхньому поверсі Міністерства охорони здоров’я підписувався меморандум між Міністерством, МТС, ДТЕК та фондом “Розвиток України” про розвиток телекомунікаційної складової в українському медичному секторі, у надрах цього ж міністерства в цей же час розроблявся наказ про ліквідацію державного телекомунікаційного центру при МОЗі.
Єдиним оптимістом у дискусії щодо співпраці з державою став керівник програм фонду "Розвиток України” Денис Денисенко. За його словами, фонд еволюційно пройшов через кілька етапі своєї співпраці з медичним сектором:
допомога тут і зараз (швидка оплата операцій, ліків, реабілітаційних процедур тощо);
проведення системних змін (закупівля обладнання, навчання фахівців, допомога в розробці нових протоколів, проведення досліджень тощо);
створення стимулів для змін в майбутньому та фундаменту медичного сектору.
Саме на третій етап у своїх програмах фонд почав виходити лише сьогодні. І проект “Медіацентр реформ”, про якій йшлася мова вище, є одним з прикладів реалізації цього підходу. А передумовами для переходу на цей етап став негативний досвід співпраці з медичними закладами та сектором взагалі, що є аналогічним досвіду фонду “АнтиСНІД” і компанії МТС.
Звичайно, маючи найпотужніший благодійний бюджет у країні та грант у 100 млн. доларів від Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією, фонд “Розвиток України” може дозволити собі занятися реформами. Проте скільки однодумців він зможе залучити до себе з боку інших гравців сектору благодійності та не залишитися одним у полі воїном, покаже нам лише час.
Роль ЗМІ у “спасінні” медичного сектору
Ще на початку конференції генеральний директор ІГ “Експерт Україна” Олександр Харєбін звернувся до заступника адміністрації Президента Ірини Акімової з докором, що представників ЗМІ не запрошують до складу ні експертних, ні робочих, ні консультаційних груп, що працюють над розробкою реформи медичного сектору. Саме це є основною перешкодою, яка не дає можливість ЗМІ якісно донести інформацію до суспільства про те, що відбувається в цій галузі.
Проте, вже у другій частині конференції з подібним меседжем докору до самих ЗМІ звернулися керівник відділу зв’язків з громадськістю компанії МТС Вікторія Руман та Михайло Шуранів, директор департаменту зв’язків з громадськістю компанії “МасДональдз Україна”. На їхню думку, коли ЗМІ бачать інформацію про суспільно-корисні ініціативи компаній, в тому числі й в медичній сфері, в їхніх очах сьогодні лише з’являється ряд доларових знаків, які вони можуть отримати за публікацію цих матеріалів. І вони навіть не намагаються прорахувати, яку суспільну користь вони можуть привнести, опублікувавши цей матеріал, і яка кількість людей могла б змінити своє життя на краще, прочитавши цей матеріал.
І ця ситуація підтверджується досвідом Українського форуму благодійників. Відкривши у вересні новий портал із благодійності і проводячи регулярний моніторинг інтернет-простору на предмет публікацій з благодійної тематики, форум прийшов до висновку:
кількість щоденних англомовних новин та публікацій з різних аспектів благодійності рахується сотнями;
кількість щоденних російськомовних новин та публікацій рахується десятками;
кількість щоденних українськомовних новин та публікацій рахується одиницями (!).
І це реальний стан: в Україні журналісти не пишуть про благодійну діяльність ані приватних осіб, ані фондів та благодійних організацій, ані компаній. І доки ця ситуація триватиме, доти сектор благодійності залишатиметеся нерівним партнером для держави та не матиме підтримки з боку широкої громадськості.
І як підсумувала цей аспект дискусії благодійниця Маргарита Січкар, усе починається з голови. Якщо благодійні фонди та компанії, попри всі перепони з боку держави, громадськості, ЗМІ завдяки своїм керівникам можуть акумулювати ресурси та реалізовувати свої благодійні проекти, так і ЗМІ можуть почати писати про це. І на це лише необхідна політична воля та бажання власників та вищої керівної ланки: буде воля та бажання, то й рядові журналісти почнуть писати. А якщо голові це не болить, то й журналісти будуть продовжувати бачити в цій тематиці лише доларові знаки.
І насамкінець
Дуже хотілося, щоб у подібних конференціях мали змогу виступити та подискутувати не лише ті, хто готовий заплатити за свій виступ або за свій вхід, але й ті, хто щоденно збирає та передає на благодійність сотні та тисячі гривень, але не готовий витрачати ці ресурси на власний PR. Обурення одного з фондів виглядає дуже логічним: щомісячно фонд сплачує майже 70% видатків одного з відділень дитячої лікарні “Охмадит”, а до цього ще має платити, щоб поділитися своїм досвідом про те, як це можна організувати. Цей фонд, як і багато інших подібних до нього фондів, організацій, компаній акумулюють унікальний практичний досвід, який може бути використаний при плануванні будь-яких реформ у державі. І якщо журналу “Експерт” тема благодійності дійсно болить, то слід знайти вихід, яким чином відкрити доступ для всіх зацікавлених сторін для участі у цих дискусіях, а не проводити кошторисні зустрічі у напівпорожніх аудиторіях.
P.S. Участь автора у конференції відбулася завдяки підтримці фонду Ріната Ахметова “Розвиток України”