
Експерименти в Шевченківському інтернаті на Миколаївщині
Команда-учасниця Новорічного марафону «Віримо в диво, творимо диво!» «Молодіжна рада» в рамках виконання другої станції приїхала до Шевченківської школи-інтернату Жовтневого району. Для вихованців навчального закладу молодь підготувала різноманітну програму. Першою її частиною стали захоплюючі експерименти з водою, які дітям продемонструвала учасниця команди Катерина Жмуркова.
– Ми запропонували дітям подивитися з іншого, більш дивовижного боку на речовини, об’єкти, предмети, які нас оточують. Показати, що при змішуванні двох звичайних інгредієнтів може вийти незвичайний результат, – розповідає Катерина Жмуркова. – Діти на цікавих практичних прикладах дізналися, чим відрізняється прісна вода від солоної, побачили, як виникає «поверхневий натяг», як і чому вода по-різному взаємодіє з іншими речовинами.
– Звичайно, самою захоплюючою для вихованців інтернату стала можливість самим «приготувати» розчин для мильних бульбашок, – каже капітан команди «Молодіжна рада» Андрій Велігін. – Дітлахи з головою поринули в цей процес, а потім, використовуючи різні підручні засоби, з азартом видували мильні бульбашки різних форм і розмірів.
Після наукових експериментів вихованці школи-інтернату поділилися на дві команди: хлопчиків і дівчат, які в інтелектуальній битві визначали, хто з них головніший і розумнішими.
– Ми намагалися зробити конкурси якомога різноманітнішими, – говорить член команди «Молодіжна рада» Вікторія Гоман. – Хлопчикам і дівчаткам треба було на час зіставити фото відомих людей з їх біографіями, із «одягнутих» на них букв швидко скласти відповідь до заданої загадки. Хлопчаки повинні були правильно назвати 5 поданих ним предметів з жіночого вжитку, а дівчатка навпаки визначали, чим у повсякденному житті користуються хлопчики.
У перервах з глядачами грали в гру «Крокодил». Діти, які правильно вгадували задане слово, отримували невеликі подарунки.
– Приємно бачити щастя на обличчях цих дітей, коли ми приїжджаємо до них у гості, – каже учасник команди «Молодіжна рада» Олександр Кліндух. – Вони знають нас по іменах, а ми в свою чергу відчуваємо відповідальність за цих дітей. Мені здається, такі зустрічі потрібні обом сторонам: для дітей – це усвідомлення своєї важливості і потрібності в нашому суспільстві, а для нас – це «профілактика» егоїзму і черствості. Не дарма кажуть, що єдиний спосіб допомогти собі – це допомагати іншим. Саме цим ми плануємо займатися і надалі!