Як часто ми чуємо звідусіль заклики допомогти дітям: калікам, сиротам, які страждають невиліковними хворобами, хворим на ДЦП і т.д. Всім хочеться допомогти і поділитися останнім, що є в кишені. Але дуже часто виникає питання: «А куди насправді йдуть гроші, віддані нами на благодійність?"
Серце кров’ю обливається і по щоці біжить сльоза, коли бачиш по телевізору чергову фотографію хворої дитини з проханням батьків «Допоможіть Катеньке!» (Максиму, Глібу, Юрочко і т.д.). Думаєш, як же тяжко батькам цих хворих діток, адже ми теж мама і тато і у нас є дитина. І дякуємо Господу Богу, що здорова і красива. І подумки просимо благословення і прощення за всі наші гріхи, бо боїмося страшної долі.
Дитяча благодійність, справа звичайно свята і блага, але необхідно бути впевненим, що віддаєш свої гроші саме в потребі, а не шарлатанам і аферистам. адже нікому не хочеться ділитися своїми кровними чесно заробленими гривнями з черговими аферистами. Думаю, не варто беззастережно довіряти тим організаціям та установам, які направо і наліво рекламують свою благу місію – допомогу дітям.
Якось більше довіряєш конкретній людині (батькам), яка безпосередньо звертається за допомогою, і залишає свої координати для зв’язку: номер телефону, адреса електронної пошти та поштову адресу. Такі люди дійсно потребують допомоги і не стануть обманювати. І в ситуації, якщо я захочу віддати свої гроші на благодійність, я зможу особисто зустрітися з цією родиною, побачити своїми очима хвороїу дитину і не буде сумнівів – кошти підуть справді на лікування.
А якщо є такі представники влади чи шоу-бізнесу, які вирішили зайнятися благодійністю, то для них власний авторитет і довіра людей повинні бути набагато дорожче, ніж гроші.