Отримав у розпорядження автівку. Можете собі уявити: ВАЗ 1988 року…
Їздить, як і належить, через раз. Непогано пересувається на буксирі, якщо попереду джип. Але, на диво, така ситуація зовсім не засмучує. Після місяця спроб і помилок відігнав-таки «дев’ятку» на СТО зі світлим почуттям. Просто тому, що за цей час познайомився з купою добрих і небайдужих людей, які допомагали (часто – із власної ініціативи) штовхати, заводити, ремонтувати, буксирувати… Особливо вдячний кільком суворим хлопцям, які вийшли з модного BMW й майже мовчки посунули «пєпєлац», що загороджував дорогу, на узбіччя. І водієві, який потім допоміг виїхати з кучугури… Це брехня, що за затемненими вікнами крутих іномарок ховаються бездушні сноби-грошолюбці.
В’ячеслав Дарпінянц,
редактор відділу "Економіка" журналу "Український тиждень"