Ось уже 15-й рік ДМБФ «Доброта» продовжує займатися культивуванням цивілізованої місцевої філантропії у всьому її різноманітті джерел, видів і способів залучення благодійних ресурсів.
Використовується стратегія інтегрованих комунікацій соціального маркетингу, тобто задоволення потреби у творенні добра людей і соціально-відповідальній поведінці корпорацій шляхом інформаційно-рекламних кампаній, PR/BTL-заходів, прямого і телефандрейзінга, що завершується програмою підтримки лояльності благодійників. Масштабність впливу на донецьку громаду адекватна ресурсним можливостям нашого фонду, а також реальним/верифікованим потребам кінцевих благоотримувачів. Те ж стосується й інновацій: соціальне підприємництво, IT, венчурне соціальне інвестування.
Завдяки обраної стратегії, в грудні отримані пожертвування в матеріальному вигляді (фінанси і товари) від 63 юридичних та фізичних осіб. Ще приблизно стільки ж, причому з числа наших постійних донорів, надавали безоплатну або пільгову оренду приміщення, засобів зв’язку, транспорту, а також надавали послуги з соціального маркетингу, вантажно-розвантажувальних робіт і т.ін.
Пожертвування в матеріальному вигляді склали 635190,66 грн. Оціночна вартість благодійних робіт і послуг, без яких неможливо забезпечити реалізацію навіть самих простеньких соціальних проектів, виявилася майже вдвічі більше.
У результаті в грудні фонд здійснив 23 акти прийому-передачі пожертвувань у вигляді медобладнання, ліків, дитячого харчування, будматеріалів, шкільних та канцелярських товарів, ну і, зрозуміло, новорічних подарунків і ялинок. Реципієнтами були лікарні, станції переливання крові, громадські/благодійні організації, які безпосередньо надають допомогу дітям-сиротам, хворим та інвалідам. Крім того, в рамках благодійної програми «SOSстрадание» отримали фінансову допомогу 3 донецькі родини на лікування важкохворих дітей.
Директор ДМБФ «Доброта» Яків Рогалін відзначив деякі особливості національних особливостей у справі розвитку благодійності:
- Закони в справах діяльного милосердя, як і раніше, грали дуже другорядну роль, що абсолютно логічно, бо благодійність – справа добровільна, а закон – як раз навпаки. У будь-якому випадку, ми жодного разу не стикалися, з непереборними труднощами, щоб «жити в законі, а не померти в ньому». Чи не є очікування ідеальних законів, так само як і ангелоподібних правителів, ганебним проявом патерналізму, що виправдовує власну бездіяльність і невмілість?
- Стійкої перемоги над черствістю, скупістю, невіглаством і дурістю у філантропічній культурі поки не відбулося навіть у донецькій громаді, в якій ми і діємо. Це не дивно, оскільки ми все ще здебільшого привчаємо громаду до творення добра і отриманню від цього задоволення. Звичка ж виробляється, як відомо, не раніше 21 повторення, і тільки після цього міняються звичаї в соціумі. Та й масштабність/інтенсивність/витонченість нашого впливу, визнаємо, недостатня, щоб докорінно змінити ситуацію. Ймовірно, доречно згадати про біблійські терміни. Не дарма Мойсей водив 40 років свій народ по пустелі, а на землю обітовану потрапили, хто реально рабства непам’ятає. А у нас є адекватні ентузіазм, терпіння і наполегливість?
- Конкуренція на ниві благодійності у нас на батьківщині наростає (що в цілому якби добре), але, на жаль, в основному за рахунок недобросовісних та профануючих її різновидів і, навіть, у зловживаннях. По містах і селах СНД нишпорять «волонтерські групи», що казна-звідки взялися, з легендами про своє походження, адресності, звітності та перевіряємості діяльності. Пам’ятаєте, у О. Генрі: «Будь-який підприємливий шахрай рано чи пізно приходить до думки – а чи не зайнятися філантропією?». Парадоксально, але соціум досить терпимо ставиться до цих «джентльменів удачі» на ниві громадського діяльного милосердя. Напевно, це неминуча частина шляху до цивілізованої благодійності (щось на зразок «ДАО»), яке потрібно не тільки пережити/пройти, але і витравити разом з невіглаством і зловживаннями. А ми готові, розуміємо і вміємо це робити?
- Як звичайно, ВСЬОГО НА ВСІХ У НАС НЕ ВИСТАЧИЛО, оскільки ВСЬОГО (охочих давати) завжди менше, ніж ВСІХ (охочих брати). У дефіциті була і благодійність доброзичливців, охочих/вміючих діяти «крізь жар душі і хлад розуму». Не балувала і щира подяка реципієнтів … А ви ноктюрн зіграти змогли б на флейті водостічних труб?
- Може бути, найскладнішою проблемою було забезпечення власного оргрозвитку, включаючи оптимізацію структури та функціонування фонду. Витрати на адміністрування склали без малого 50 тис. грн. Їх вдалося відкрито і прозоро заробити, НЕ відламуючи/відкушуючи від так званої «адресної допомоги». Вам цікаво, як під час тривалої кризи виживає і навіть розвивається вітчизняний благодійний фонд, за яким не стоїть сановитий чиновник (або його дружина), комерційна корпорація (або просто багач-меценат), впливова релігійна конфесія (або ресурсно забезпечений національний рух) без зарубіжних грантів?
Ці великотрудні питання вже майже 15 років обговорюються в публікаціях і презентаціях фонду, на семінарах і тренінгах … Але це вже інша тема.
* Від др.-грец. – «Про пропущені речі». Тут відображена пересічна діяльність ДМБФ «Доброта» в якості посередника у залученні пожертв від безпосередніх благодійників та наданню допомоги реципієнтам в точній відповідності з волею дарувальників.