Незвичайну історію про те, що жодні морози й замети не зупиняють турботу, розповів Амір Бен-Цві, директор американського розподільчого комітету «Джойнт» у Східному регіоні.
Броніслав Шкневський народився в січні 1941 року в Києві. Коли почалася Друга Світова війна, його батько пішов на фронт. Броніслава з матір’ю евакуювали до Узбекистану. Інші родичі, які залишилися в Києві, були розстріляні в Бабиному Яру. Після війни Броніслав повернувся до Києва. У ранньому дитинстві через аварію став інвалідом. Після смерті батьків він лишився сам.
Одного разу він натрапив на бюлетень із оголошеннями про знайомства і вирішив спробувати щастя. Броніслав почав листуватися з Тетяною, яка втратила обидві ноги в автомобільній аварії. Невдовзі вони одружились і Броніслав переїхав із Києва до Шестаків, що на Чернігівщині.
Подружжя стало клієнтом благодійного центру Хесед 1998 року. З першого дня Броніслав і Тетяна отримують допомогу, яка ніколи не припиняється. По 6 годин щодня їм надають побутові послуги. Це єдиний спосіб вижити для цієї сім’ї.
Нині температура в Чернігівській області сягає -37C і дорогу до будиночку Шкневських завалило снігом. Працівник із догляду на дому не може туди дістатись ані пішки, ані машиною. Однак дбайлива Таня проїжджає до підопічних… верхи на власному коні! П’ять днів на тиждень вона продовжує допомагати літній парі. На шість годин вона зігріває коника сіном і старим одягом, оскільки у Шкневських немає стайні. Водогону у подружжя також немає, тож Таня верхи їздить по воду. Через погодні умови достатньої кількості води не забезпечиш, але хатня робітниця дає раду навіть пранню. Поруч із будинком Шкневських є джерело, яке не замерзає, тож Таня вдягає гумові рукавички зверху на шерстяні і пере в потічку.
Попри всі забаганки природи, працівники Хеседу роблять усе можливе, щоб їхні підопічні відчували турботу і мали все необхідне. «Джойнт» із гордістю може сказати, що навіть у цю страшну погоду старий Броніслав і Тетяна нагодовані, їм тепло і безпечно.