У суспільстві побутує стереотип про те, що допомога сиротам— це, перш за все, подарунки та розважальні заходи. До дитячих будинків натовпами приходять спонсори, які мріють розвеселити й порадувати «нещасних сиріток». Проте мало хто замислюється, що такою «допомогою» ми— суспільство— своїми руками надаємо дітям ведмежу послугу, закріплюючи утриманський підхід до життя і позицію «я сирота, мені всі винні».
Городенківська служба у справах дітей започаткувала нові підходи і заходи, які спрямовані на вирішення реальних проблем дітей-сиріт, і, що не менш важливо— випускників дитбудинків і тих дітей, які живуть у неблагополучних сім’ях таможуть опинитися в дитячому будинку.
Організовують спільні круглі столи, щоб з’ясувати, чого чекають сироти від влади та суспільства. Під час останнього такого заходу було сформовано ряд питань, що потребують негайного вирішення. Це проблеми вступу у вищі та професійні навчальні заклади, працевлаштування, ремонт житла, спільне оздоровлення із прийомними батьками та опікунами, отримання документації від соціальних служб тощо.
Звичайно ж, самостійно не вирішити більшість із цих проблем, але завдяки спільним діям влади та громадськості можна багато досягнути. Чимало залежить й від самих дітей, позбавлених батьківської опіки. Перший їх крок— це можливість висловитись. І саме такі заходи вселяють упевненість, що їх чують.
Опубліковано у БРІЗ – http://briz.if.ua/18852.htm