Чому обов’язково потрібно рятувати саме всіх дітей

Напевно, не тільки співробітники благодійного фонду, але і всі, хто коли-небудь допомагав людям, натрапляли на такі ось заперечення: «Навіщо витягувати одну важку дитину, яка, можливо, все одно залишиться інвалідом? Може, краще ці зусилля і ці гроші спрямувати на дітей, яких врятувати легше, і з яких виростуть повноцінні члени суспільства». Більш того, нерідко таку позицію займають і ті, на кого настільки велика батьківська надія — лікарі.

Зустрічалися мені люди, які свідомо відмовляються допомагати Благодійному Фонду «Щаслива дитина» саме з цієї причини, принаймні, вони так кажуть.

Залишимо на час класичне: «Так кажуть тільки ті люди, яких подібне горе не спіткало». Дай Бог їм набратися мудрості без подібних уроків і навчитися на чужих помилках.

Підійдемо до питання прямо: чому люди взагалі розмірковують на цю тему відразу у ключі «як краще витратити гроші». Хіба це їхні гроші? Хіба ці гроші взагалі десь лежать на руках у батьків, ошелешених страшними діагнозами і сумами? Ні. Гроші на дорогі операції збираються по крупицях. Це вкрай нерво-і трудомісткий процес, що поперемінно підігрівається, відчаєм і надією. Без перебільшення, це пекельна праця, якою мало хто б займався, не будь на те найвагоміших причин. То чому ж хто завгодно сміє пускатися в розлогі роздуми про те, куди ці гроші краще спрямувати?  До речі, самостійно практично ніколи не направляючи в благодійні проекти хоча б зайву гривню або ньютон зусиль. Можливо, це одне з найгірших впливів політики як явища на людський мозок. Нас ніби привчили відволікатися від справ насущних і роздумувати про ціни на газ, вибори, мовні проблеми… Зайняті вирішенням таких глобальних питань, ми рідко помічаємо, що коїться поруч.

Причина, по якій потрібно рятувати саме всіх дітей, полягає в тому, що їх усіх можна врятувати. Це не питання нестачі фінансів у країні чи місті.

Організація «Charities Aid Foundation» щорічно складає світовий рейтинг благодійності та вивчає благодійну діяльність в 153 країнах світу. Можна припустити, що у цих хлопців достатньо різноманітного досвіду в питанні. Так от, в рекомендаціях до приватних благодійників, CAF рекомендує свідомим приватним громадянам планувати інвестувати в благодійність від 1,5% свого місячного доходу. Від 1,5%!

Поміркуйте про свій бюджет. Без чого ви будете страждати, відмовившись від такої мізерної частки своїх доходів? Подумайте про своє місто. 1,5% від доходів городян. На ці гроші можна не тільки витягати всіх(!) дітей, що «згорають», яким не вистачає державної допомоги, але й щомісяця розвивати механізми профілактики дитячого здоров’я та виховання. І це без урахування внесків організацій і великих меценатів!

Питання порятунку всіх дітей — не питання нестачі грошей. Адже гроші у нас є.

Це питання кількості наших виправдань:

• нема часу,

• і так сплачую податки,

• «неправильно витрачаєте»,

• мене не стосується …

• (додати свою відповідь?)

Проте, звичайно ж, у нас є час, можливості і талант розмірковувати, куди краще витратити зібрані, зі сльозами на очах, чужі гроші.

Щодо «нормальних членів суспільства». Ніхто, ніхто не знає напевно, як складеться доля дитини, що виросте. Є розумні, фізично здорові і міцні злочинці, які руйнують наше суспільство. А є люди, які ледве рухатися можуть, але встигають не тільки жити, але й величезну кількість сил направляють на реальну допомогу колегам по нещастю, і просто людям. Таким, як ми з вами. Це звичайно, не зовсім «типово» й «нормально», на жаль. Але – як же добре, що вони саме такі.

Якщо ви щось хочете змінити в світі прямо зараз, змініть це прямо зараз.

Роман Кирченко, www.deti.zp.ua.