Боб Пейджетт: Добре, що ваші благодійники працюють на Україну
Відомий філантроп Боб Пейджетт похвалив українських благодійників і розповів, що не гроші можуть допомогти покращити життя конкретної людини, а створення для неї нових умов життя.
У цієї дівчинки не було дома. Щоб прогодуватися доводилося жебракувати по смітниках і іноді красти. У п’ять років вона потрапила в один з перших сирітських притулків сімейного типу, побудованих в Румунії. Це було на початку 90-х. Минуло 20 років, закінчивши коледж, вона вийшла заміж за прекрасну людину і народила дитину. Розповідаючи про це, Боб і Шарлін Пейджетт посміхаються і з теплотою згадують свою підопічну. За більш ніж 20 років роботи у сфері благодійництва, через них пройшло багато таких людей. Фонд Assist International Боб Пейджетт створив у 1991 році. З тих пір і його власне ім’я, і сама організація здобули чималу вагу серед філантропів у всьому світі. Крім будівництва дитячих сімейних будинків в Румунії, Боб разом з дружиною Шарлін допомагає мешканцям країн, що розвиваються отримати доступ до освіти і адекватних медичних послуг. Навіть така банальна річ, як чиста вода, входить в сферу інтересів Assist International.
Кілька тижнів тому пан Пейджетт приїхав в Україну, щоб взяти участь у п’ятій міжнародній конференції Українського форуму благодійників «Благодійність: підзвітно, прозоро, публічно». У розмові з Сегодня він зізнався, що до цього взагалі нічого не знав про українську благодійність. Тим більшим було його здивування.
– Це була наша перша можливість познайомитися з українськими благодійними організаціями. Якщо чесно, до приїзду сюди, ми взагалі нічого про них не знали. Але прибувши у вашу країну, побачили список з 300 інституцій, які активно працюють над вирішенням різних проблем України.
Пейджетт – громадянин США, але свої зусилля спрямовує, насамперед, на допомогу жителям країн, що розвиваються. Assist International бореться з неписемністю серед дітей Уганди і Дарфура. Зводить очисні споруди для води. І навіть допомагає африканським жінкам продавати власноруч зроблені прикраси, попередньо забезпечивши їх для цього необхідним обладнанням. Причому весь прибуток від реалізації виробів повертається їх творців.
Відмінною рисою української благодійності, на думку пана Пейджетта є те, що українські благодійні організації допомагають, насамперед, власним громадянам.
– Я був вражений тим, що українські благодійники орієнтовані в першу чергу, на допомогу власній країні – на влаштування сиріт в сім’ї, вирішення проблем здоров’я, на обладнання лікарень, на надання медичної допомоги та необхідного медобладнання для лікування людей, хворих на туберкульоз. Мені сподобалися люди, які борються з бідністю і вирішують проблеми власної держави. Надалі, можливо, хтось з ваших філантропів сконцентрується і на інших країнах. Наприклад, у центрі уваги Assist International – два мільярди людей, які отримують менше $ 2 в день.
________________________________________
Фонд Assist International. Напрямки роботи
Забезпечення водою та інфраструктурою, комплексний підхід до забезпечення чистою водою і інфраструктурою найбільш уразливих країн, що розвиваються
Сироти та покинуті діти, фонд фокусується на будівництві сирітських сіл «сімейного типу» в Румунії і Уганді
Поліпшення в медичній сфері – установка новітнього медобладнання в країнах, що розвиваються по всьому світу. Фонд реалізував понад 500 подібних проектів у 60 країнах по всьому світу
Освіта і поліпшення рівня життя. Фонд будує школи в Уганді і Дарфурі, проводить профпідготовку і організовує мікро-підприємства для жінок, які страждають через бідність, війни та ВІЛ / СНІД.
________________________________________
Тим не менш, допомагати грошима – не найкращий шлях для благодійників, вважає Пейджетт. Це не дозволить людям вибратися з бідності. А от створити умови, в яких людина зможе самостійно заробити собі на життя – це і є справжня допомога. Наприклад, жителям Уганди, які заробляють $ 50 в рік, Assist International підсобив технікою, надавши звичайну помпу для прокачування води.
– Ми тестували помпу в родині одного фермера. Він отримав можливість не тільки зрошувати свою землю, але й допомагати сусідам. Його річний дохід зріс до $ 750, притому, що раніше він заробляв $ 50. Тепер він може піклуватися про сім’ю, прогодувати і одягнути своїх вісьмох дітей, відправити їх у школу.
Гострим в країнах, що розвиваються залишається питання медицини, особливо швидкої допомоги.
– У деяких африканських країнах жителі не хочуть звертатися в ці медичні відділення, тому що не впевнені, що вийдуть звідти живими. А все тому, що там не вистачає необхідного обладнання і кваліфікованих фахівців.
Пейджетт перетворює ці «кімнати смерті» в «кімнати життя», оновлюючи технічну базу, підвищуючи рівень невідкладної допомоги та навчаючи персонал. За схожим шляху йдуть деякі українські благодійники.
– Ми познайомилися з одним із найбільших благодійників, фондом Ріната Ахметова «Розвиток України», і були вражені, дізнавшись, як активно вони фокусуються як на проблемах туберкульозу, так і на інших напрямках. Фонд постачає рентгенівське та інше обладнання в українські лікарні.
Тим не менш, для того, щоб займатися благодійністю не обов’язково бути багатим чи очолювати велику корпорацію. Приблизно 20% коштів, що надходять на рахунки Assist International, приходять від звичайних людей. Ще стільки ж від організацій на зразок Ротарі клубу, а 60% що залишилися – від великих корпорацій. Причому будь-який спонсор може відстежити, на що саме були витрачені його гроші або як використовується надане їм обладнання.
– Ви повинні розповідати вашу історію. Якщо ви її не розповісте, не покажете статистику того, що ви робите, як у вас все працює, то люди просто не будуть про вас знати. Їм має бути зрозуміло, на що ви витрачаєте гроші.
У 2011-му році Assist International витратив на благодійність понад 10 мільйонів доларів. Правда, українських проектів у портфелі фонду немає.
– Справа в тому, що нас ніколи про це не просили. Хоча ми розглядаємо кожен запит. Тому, якщо б до нас звернулися за допомогою, і у нас була б можливість допомогти, то обов’язково допомогли б.
Для того, щоб тобі повірили і почали підтримувати твої проекти та ініціативи, недостатньо тільки розповідати, а потрібно показувати.
– Коли ми будували сирітські будинки в Румунії, багато людей цікавилися цим проектом. Я просто брав їх із собою, показував, що ми зробили. Вони бачили побудовані будинки і говорили: ми теж хочемо такі побудувати і давали нам фінансову підтримку.
В Україні достатньо організацій, які намагаються вирішити проблеми власного населення, зазначив Пейджетт.
– Я побачив добре мотивованих людей, бажаючих боротися з бідністю, туберкульозом, сирітством, СНІДом. І я вражений. Дуже багато людей, у тому числі молодих, залучені в цю роботу. Це надія для вашої країни. На що сподіваюся я особисто, так це на те, що колись ви станете достатньо сильними, щоб нести допомогу і за межі України. Але це не критика, ні. Адже допомога усередині неймовірно важлива.