Віктор Пінчук та Володимир Кличко публічно заявили про довгостроковість власної благодійності: чи перетворяться слова на справи?

26 та 27 січня другий та восьмий номери у рейтингу українських топ-благодійників 2011 року за версією журналу “Кореспондент” заявили про власні наміри залишитись у благодійності надовго. Проте наскільки це стане реальним?

Перша заява пролунала як відповідь на запитання журналістів 26 січня з вуст Віктора Пінчука в рамках проведення круглого столу з благодійності в Давосі. На жаль, спілкування організатора заходу з журналістами не траслювалося в онлайн-режимі (водночас усі бажаючи могли стежити за самим круглим столом у реальному часі за допомогою сучасних інтернет-засобів), отже, тут доводиться довіряти фактам, викладеним на “Українській правді” Сергієм Лещенком, який був присутній на цьому заході. Наприкінці опису круглого столу зазначено: Віктор Пінчук наголосив, що вони разом із дружиною Оленою прийняли сімейне рішення про те, що хочуть спрямувати більшість власних статків (теперішніх і майбутніх) на розв’язання соціальних проблем суспільства. За оцінкою того ж самого “Кореспондента” активи Віктора Пінчука у 2011 році склали $ 5,9 млрд. Тоді, якщо вважати за більшість хоча б 51%, то наразі йдеться про виділення на благодійність понад $ 3 млрд.

Зараз пану Віктору 51 рік. Отже, якщо він поставить за мету витратити від сьогодні і до кінця власного життя половину своїх статків на благодійність, то, бажаючи йому довголіття та процвітання, можна припустити, що протягом наступних сорока років йому необхідно витрачати в середньому на благодійність $75 млн. на рік, що, в свою чергу, складає $ 200 000 на день. Як на мене, то це просто не реально, особливо в українських реаліях. Адже фонд Віктора Пінчука наголошує на системності та ефективності власної благодійності, а не спонтанному витрачанні грошей. Звичайно, можна передати частину грошей у фонди своїх партнерів, чи то Білла Клінтона, чи то Елтона Джона. Проте хочеться вірити, що все ж таки більшість із них залишиться тут, в Україні. А отже, для того, щоб зазначені статки родини Пінчуків продовжували й надалі витрачатися системно та ефективно в благодійності, в цьому випадку слід почати думати про запуск механізмів, які б дозволяли, з одного боку, примножувати ресурси, а з іншого – витрачати їх на благодійні справи й після життя відомого українського філантропа.

Друга заява була почута особисто мною в рамках звіту-презентації Фонду братів Кличків, що відбулася 27 січня в місті Києві. Під час заходу Володимир Кличко заявив перед журналістами та керівниками й співробітниками провідних благодійних фондів і організацій: він впевнений, що їхній фонд буде працювати навіть тоді, коли не стане самих братів (тьфу, тьфу, тьфу…). Думаю, що ця публічна заява засновника фонду додала не надто багато оптимізму співробітникам фонду, а також членам Правління та Наглядової ради. Адже сьогодні в Україні немає жодного прикладу, коли б вітчизянний приватний фонд запустив механізми забезпечення довгостроковості власної діяльності. Серед найбільш поширених – створення власного ендаументу.

А отже, на мою думку, ця заява Володимира, можливо більш емоційна, ніж продумана щодо реального втілення, може стати одночасно викликом та “справою честі” для фонду. Адже фонд, для якого одним зі слоганів власної діяльності є вислів “не словами, а ділом”, може спробувати стати піонером разом із фондом Віктора Пінчука, створивши такі інструменти, які б забезпечили його діяльність якщо не на сотні, то хоча б на десятки років наперед. Яким чином це зробити – тут уже слід спільно “попітніти” й директору фонду Ганні Старостенко, й члену Наглядової Ради фонду Любові Паливоді. Проте їхні зусилля можуть дати неоціненний поштовх для всього вітчизняного сектору благодійності.

Тому я дуже сподіваюсь, що представники й фонду Віктору Пінчука, й фонду братів Кличків візьмуть активну участь 23 лютого у роботі IV Міжнародної конференції Українського форуму благодійників “Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку” і, зокрема, у секції, присвяченій питанню ендаументів. І спільними зусиллями ми розпочнемо закладати фундамент задля забезпечення довгостроковості української благодійності.

Додати коментар