5 відмінностей третього сектору Польщі від третього сектору України. Частина перша.

Два тижня тому я брала участь у VІ Національному форумі польських організацій громадянського суспільства, який проходив 16-17 вересня у Варшаві. Цього року понад 1200 учасників з усіх куточків Польщі приїхало до Варшави аби взяти участь у Форумі. Також організаторами було запрошено близько 30 учасників з країн Східної Європи.

Цього року це – вже шостий Форум. Національний форум проводиться раз на три роки і є одним із найважливіших майданчиків для обміну досвідом представників громадянського суспільства Польщі. Це – захід, який щоразу збирає понад тисячі представників організацій громадянського суспільства, та, який пропонує своїм учасникам 10-16 паралельних секцій для дискусій на найактуальніші теми третього сектору: від інституційного розвитку організацій до стратегії розвитку громадянського суспільства в Польщі. А віднедавна, аби поширювати польський досвід, організатори почали запрошувати гостей ближнього зарубіжжя (Україна, Бєларусь, Молдова, Болгарія, Грузія, Арменія, Азербайджан тощо).

Хочу поділитися тим, що впало в око під час Форуму.

Отже, 5 ВІДМІННОСТЕЙ ПОЛЬСЬКОГО ТРЕТЬОГО СЕКТОРУ ВІД УКРАЇНСЬКОГО

1. Ініціативність третього сектору Польщі.

Ініціативність відчуваєш в усьому. Вона іде знизу, від самих громадських організацій / формацій / асоціацій / коаліцій, базуючись на потребах сектору, а не зверху від донорів. Конкретним прикладом ініціативності і є Національний форум польських організацій громадянського суспільства, в якому я брала участь.

Перший Форум було проведено 18 років тому, в далекому 1992. Ідея заходу була запропонована не донорами – це була ініціатива громадських організацій, які відчули потребу в спільному, відкритому обговоренні питань, що хвилюють сектор. Потреба також полягала в створенні сильного громадського руху, який би працював на саморозвиток та самостійно здійснював моніторинг власної діяльності. Справедливо сказати, що без донорів не обійшлось, але спочатку була ініціатива, ідея, а вже потім з’явилися донори під вже розроблену концепцію заходу.

Перший Форум було організовано ініціативною групою за підтримки декількох фондiв. Згодом, знову таки, спільними зусиллями ініціативних лідерів громадських інституцій, була створена організація, на яку поклали роль організатора заходу. А в проміжку між наступними Форумами ця організація грала роль «монітора» того, що відбувається; лобіста змін та двигуна, який заохочує втілювати в життя те, про що говорилося на минулих Форумах. Цього року ця організація припинила своє існування… Виявляється, вже з’явилися та виросли інші, готові взяти на себе роль подальшого організатора та двигуна.

2. Ставлення держави до третього сектору.

Цього року громадські організації зазначили, що до них держава стала ставитися більш серйозно. Вона почала визнавати їх особливу роль та відчула їх потенціал.

Ось декілька невеличких ілюстрацій.

Нещодавно Польща представила стратегію власного розвитку «Польща 2030». Це документ на 700 сторінок, в якому є окремий розділ, присвячений третьому сектору. Стратегія відводить дві ролі організаціям громадянського суспільства. З одного боку, вони виступають консультантами, критиками та моніторами, а з іншого боку, держава бачить їх імплементаторами певних стратегічних завдань цього документу.

Президент Польщі Комаровський у суботу (17 вересня) відвідав пікнік НГО на Краківському передмісті, який було ініційовано Форумом три роки тому і, який реалізується під його ж брендом. Комаровський зі значком Форуму протягом години ходив по Краківському передмістю, вітався з керівниками громадських та благодійних організацій, спілкувався з волонтерами, навіть долучився до однієї творчої майстерні.

Завершився Форум політичними дебатами з представниками всіх політичних партій, що цієї осені беруть участь у парламентських виборчих перегонах. Дебати тривали півтори години. Кожен представник партії, з тим же значком Форуму на своєму діловому костюмi, захищав позицію партії щодо розвитку громадянського суспільства. Вони апелювали до своїх партійних обіцянок. В їх словах було багато популізму, але те, що це були не останні люди в партійних списках і те, що вони не проігнорували запрошення і готувалися до дискусії – це факт.

3. Фінансова підтримка державою польського третього сектору

Польському третьому сектору більше пощастило з державною машиною ніж нам. Державний та місцеві бюджети є одним з найбільших джерел надходжень до бюджетів громадських організацій.

Дослідження, презентоване під час Форуму, щодо розвитку сектору у 2010 році, говорить наступне: 38 % коштів від загального бюджету НГО – державні кошти. 86% всіх НГО отримують державну підтримку. Ще 5% бюджету НГО – це кошти 1% від податків громадян – механізму, яким поляки завдяки державі користуються останні роки, і, який дозволяє їм віддавати відсоток своїх податків на підтримку громадських чи благодійних організацій.

Розмови навколо 1% точаться постійно і на Форумі – це було одне з питань панельної дискусії, поставлене досить риторично: чи випадково не вбив 1% філантропію в Польщі?

Дослідження показали, що 10 млн. поляків (приблизно 25%) у 2010 році скористалися своїм правом 1%, а лише 8000 організацій (10%) отримали ці кошти. При цьому відсоток надання добровільних благодійних пожертв до третього сектору сильно впав. Дослідники говорять, що 1% дещо підмінив поняття: громадяни думають, що віддавши 1% своїх податків вони стають благодійниками, а, насправді, вони направляють частину державних коштів до НГО. При цьому більшість організацій, які отримують ці кошти, виступають посередниками і передають їх далі, переважно батьками хворих дітей. Адже саме ці проблеми чіпляють громадян найбільше і дуже часто вони направляють свій 1% саме на дитячі операції.

Такі стосунки третього сектору з державою мають свої переваги та недоліки. В кулуарах я спілкувалася з декількома громадськими лідерами, яких дуже турбує залежність НГО від держави…

4. Наявність інфраструктури для підтримки розвитку третього сектору.

Польські НГО об’єднуються в різноманітні асоціації, які лобіюють їх інтереси; входять в коаліції для просування своїх ініціатив. В Польщі є мережа ресурсних центрів для підтримки сектору. На сесії, присвяченій розвитку інфраструктури, точилася дуже жвава дискусія щодо побудови певної мережі інфраструктурних організацій, проведення дослідження задля виявлення білих плям інфраструктури, на які слід звернути більшу увагу. Але найголовніше, як на мене, їх клієнти (НГО) перестали ставити їм питання навіщо сектору інфраструктура.

5. Залучення волонтерів до роботи громадських організацій.

Ми також працюємо з волонтерами, але те, що мене позитивно вразило в Польщі, і в чому є різниця, це рівень залучення волонтерів до організацій. Так, наприклад, до організації Форуму було залучено 30 волонтерів. Вони виконували різні ролі, починаючи від технічних завдань, і, закінчуючи досить відповідальними функціями, наприклад, координували участь міжнародних гостей у Форумі. Дослідження останнього року показало, що 90% НГО в Польщi працють з волонтерами.

Мені здається, що ми ще трохи не довіряємо нашим волонтерам. Хочу помилятися щодо цього:)

В наступній моїй публікації читайте про те, чим ми схожі з третім сектором Польщі (звичайно на мою суб’єктивну думку:)).

Додати коментар