Надмірна благодійність

Деякі люди потрапляють у залежність від благодійності. Вони позбавляють себе базових потреб, щоб допомогти ближнім і чужим. Для них, власне, чужих не існує. Та чи варто намагатися вилікувати світ, жертвуючи собою?

Філантропічний сектор постійно винаходить нові аргументи та інструменти для того, щоб збільшувались об’єми пожертв, щоб благодійність ставала справою кожного. Але є категорія людей, які аж надто ревно ставляться до своїх благодійних обов’язків.

Пенсіонерка Марина Федорівна перетворила свою київську «хрущовку» на притулок для скалічених котів і собак. Вона підбирає надворі тварин, приречених на загибель, і виходжує їх, а за це на неї скаржаться сусіди. Молоде подружжя Надя і Стас відмовилися народжувати власних дітей, коли втягнулись у роботу з дитячими будинками. Вони не бачать сенсу ставати батьками, коли можна витратити свої зусилля на допомогу вже народженим, але знедоленим дітям. У відповідь на таке рішення батьки благодійників перестали з ними розмовляти.

Борис – колись успішний бізнесмен і сибарит – продав елітну нерухомість і власну справу для того, щоб оплатити лікування другові. Він залишився ні з чим, друг не одужав після операції, але Борис ні про що не шкодує. Каже, що коли знову стане на ноги, віддаватиме більшість доходу благодійним організаціям, які дарують шанс на життя. Це стало його сенсом.

Що це, на Вашу думку, – подвиг чи втрата здорового глузду? Чи можлива залежність від самопожертви? Де межа між «достатньою» і «надмірною» благодійністю?

Коментарі

  1. avatar
    Валентина канвишер

    Я згодна, тільки друга історія викликає сумніви. Ця молода пара може мати дітей. Також вони можуть допомогати іншим дітям. Це не Божа воля відмовлятися від своїх дітей.

  2. avatar

    1. Розповідь про пенсіонерку. Просто нерозумний крок, бо надмірна кількість тварин у приміщенні породжує за собою елементарну антисанітарію.
    2. Друга історія про подружжя. Свідомий вибір дорослих людей про присвячення себе чужим дітям. Для них ці діти – їхні рідні діти. Як на мене, це великий подвиг.
    3. Третя розповідь про бізнесмена. Найпрекрасніший випадок! Явне виконання заповіді Божої про безкорисну любов до ближнього. Адже цей чоловік не збирає собі скарбів на землі, а збирає скарби на небі.
    Кожен, хто хоче щось зробити добре для іншого, він завжди у чомусь обмежує себе. Кожна залежність – то хвороба, а коли людина робить добро для іншого свідомо, то це гарний приклад для наслідування.

Додати коментар