Громадяни з Площі Ринок

 

Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
“Мова калинова”…. “Пісня солов’їна”…
Ще трохи побалакаємо — зникне Україна!
(Тартак. “Я не хочу”)
Минулими вихідними гостювала у західній столиці нашої країни — чарівному Львові. Як завжди, Львів заворожував своєю архітектурою, історією, ароматом кави та шоколаду….
Ввечері на Площі Ринок навпроти міської ратуші збиралися юрби молодих людей — доброзичливих і усміхнених. Аж раптом Площею розноситься пісня, яка мов магніт, притягує місцевих і приїжджих пішоходів. Втриматися неможливо, і от я в унісон разом з усією юрбою наспівую “Відпусти”. Не відпускає. Йти не хочеться. Тут тепло і відчуття, що ти серед своїх.
Професійна цікавість заставляє знайти організаторів дійства. Оксана — активіст громадської організації “Борець” теж співає. Що відбувається? Вуличні співи! Щоп’ятниці усі, хто любить українську пісню, приходять сюди. Хто фінансує дійство? Моє питання, здається, дивує. Ніхто.
А й справді: ніяких орендованих залів, ніяких фуршетів, витрат на канцелярію, ні тобі видання збірки матеріалів круглого столу… А ефект, знаєте, в рази кращий – сприяння формуванню та розвитку сучасної української культури, створенню україномовного соціокультурного середовища у Львівській області, популяризації української мови серед молоді.
Знайомлюсь з сусідами по співу: багатенько “русскоговорящих” гостей зі столиці. Дивно, але цього вечора вони спілкуються солов’їною.
На сайті “Борця” знайшла переказ от такої історії : “Один Учитель, тримаючи в руках квадратну коробку, сказав учням: “У цій коробці є те, чого бракує нашій Батьківщині…. Прошу по черзі заглянути у неї!”… Учні підходили до коробки, заглядали туди і мовчки, похиливши голову, відходили убік… На дні коробки лежало дзеркало…”
Кожен з нас частина громади, і не завжди громадська організація це гранти, фандрайзинг, тренінги, круглі столи і звіти. Дякую справжнім Громадянам з Площі Ринок!

Додати коментар