Благодійність в освіті. Реальні пропозиції реформування та розвитку
Результати тематичної зустрічі «Благодійність в освіті: реалії, реформування та розвиток». 27 жовтня 2011 року, м. Київ, в рамках програми Форуму "Відверті розмови про благодійність".
Учасники зустрічі:
1. Валявко Марія Олександрівна – заступник директора з освітніх питань, Благодійний фонд Олеся Довгого та Катерини Горіної.
2. Власенко Олександр – керівник проектів у напрямку «Освіта» фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».
3. Гладкова Юлія – Фонд Віктора Пінчука.
4. Гликало Юрій – Інститут професійного фандрайзингу.
5. Гулевська-Черниш Анна В’ячеславівна – директор Українського форуму благодійників.
6. Гуцал Ірина Анатоліївна – керівник Стипендіальної програми «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука.
7. Дзюба Антон – спеціаліст ГУОН КМДА.
8. Дмитрієва Тетяна -координатор проектів БО "Фонд братів Кличків".
9. Заплотинська Олена -менеджер освітньої програми міжнародного фонду «Відродження».
10. Заріпова Світлана Зульфирівна – голова Правління Асоціації випускників Університету «КРОК».
11. Калашнікова Світлана Андріївна – проректор з науково-методичної, інноваційної та міжнародної діяльності, Київський університет ім. Б. Грінченка.
12. Касьянов Георгій – директор освітньої програми міжнародного фонду «Відродження».
13. Ковальчук Олександр Директор Києво-Могилянського колегіуму.
14. Коропачинська Катерина Олегівна – член Молодіжної громадськї організації ILYSA.
15. Крсек Любов Климентіївна – директор БО «Шкільний благодійний фонд імені Лесі Українки».
16. Куценко Станіслав – радник голови КМДА.
17. Локоть Тетяна – відділ FR НаУКМА.
18. Манько Ольга Іванівна – фахівець зі зв’язків із громадськістю та преси ТОВ «Сіті Стейт».
19. Мацібох Олена – глова правління ВБФ «Крона».
20. Назарук Василь Якович – Школа соціальної роботи НаУКМА.
21. Непочатова Дар’я – керівник проектів Українського форуму благодійників.
22. Оленич Тетяна – директор спеціалізованої школи № 189.
23. Олійник Олександр – директор департаменту освітніх та наукових програм, МБФ «Україна 3000».
24. Панчук Оксана Анатоліївна – керівник інформаційно-аналітичної служби, Вісконсинський міжнародний університет (США) в Україні.
25. Пономаренко Наталія Григорівна – менеджер зі зв’язків із громадскістю БО «Шкільний благодійний фонд імені Лесі Українки».
26. Приходько Світлана Михайлівна – відділ FR НаУКМА.
27. Ржевська Катерина Олегівна – асистент програм Українського форуму благодійників.
28. Рожнятовська Ірина Миколаївна – головний редактор газети "Завуч".
29. Руснак Сергій Петрович – головний бухгалтер БО «Шкільний благодійний фонд імені Лесі Українки».
30. Свириденко Ольга Сергіївна менеджер освітньої мережі Microsoft "Партнерство в навчанні".
31. Сидельник Лариса – ВБФ «Крона» .
32. Смаглій Катерина – Міжнародний фонд "Відродження".
33. Супрун Наталія Анатоліївна – професор кафедри економічної теорії НАУКМА.
34. Тараненко Катерина МБФ «Україна 3000».
35. Терехова Софія Володимирівна – куратор, Благодійний фонд Олеся Довгого та Катерини Горіної.
36. Харабара Юлія Юріївна – куратор проектів та зв’язків із громадськістю, Благодійний фонд Олеся Довгого та Катерини Горіної.
37. Челомбітько Вікторія Юріївна – перший заступник начальника ГУОН КМДА.
38. Шукевич Юрій Володимирович – директор Київського фінансового ліцею, голова Асоціації керівників шкіл м. Києва.
39. Шумкова Наталя – керівник напряму "Робота з випускниками" НаУКМА.
40. Ярошенко Леся – координатор інформаційних проектів Українського форуму благодійників.
41. Hanna Söderbaum – PLD student, Uppsak University.
Питання, що обговорювалися:
• «Реалії: Що сьогодні благодійники фінансують в освіті? Яким чином збалансувати інвестиції в підвищення якості освітнього процесу та у підтримку інфраструктури освітніх закладів? Чи завжди співпадають інтереси благодійників та держави? Чому так мало благодійників підтримують систему освіти»
• «Реформування: Яким чином можна оптимізувати процес формування бюджетів освітніх закладів та дати можливість самим закладам оперувати цими бюджетами та вносити до них корективи? Яким чином «благодійні» кошти можуть стати «офіційною» складовою бюджету закладу? «Сірі» кошти системи освіти – як зробити діяльність шкільних благодійних фондів прозорою та ефективною?»
• «Розвиток: Яким чином можна ефективно поєднати державний бюджет, що виділяється на систему освіти, та кошти благодійних організацій для здійснення ефективного реформування цієї системи? Якою може бути роль благодійних організацій у впровадженні інновацій в систему освіти? Як залучати благодійників до підтримки освітніх проектів?
Найбільш гострі питання, які були обговорені під час зустрічі:
1. Відсутність стратегічного бачення розвитку системи освіти в Україні.
Оскільки в Україні відсутня загальна стратегія розвитку держави, то відповідно й відсутнє стратегічне бачення розвитку окремих її секторів, зокрема, сектору освіти. Як наслідок, вітчизняна освіта перебуває на межі виживання, а не розвитку. Державний бюджет передбачає приблизно 6000 гривень на 1 учня на рік, але сьогодні ніхто не знає, скільки реально коштів на одного учня доходить до школи. При цьому коштів, які отримують навчальні заклади, ледь вистачає на покриття мізерної оплати вчителів, комунальних та базових адміністративних витрат. Про ремонти чи закупівлю сучасного обладнання вже не йдеться. Реалії такі: на сьогодні шкільний річний бюджет, який базується на реальних потребах школи, держава може покрити лише на 50%. Одна з причин ситуації, що склалася в українській освіті, – це застаріла система управління галуззю. Вона функціонує за підходами процесоорієнтованої діяльності, тимчасом як в усіх розвинутих країнах освіта вже давно є проектноорієнтованою дільністю. Іншими словами, для української системи освіти важливо, скільки в ній працює шкіл, вищих навчальних закладів, скільки працевлаштовано вчителів та відвідує освітні установи учнів. Водночас для проектноорієнтованої діяльності важливо те, скільки випускників системи освіти стануть гідними громадянами та будуть знати й поважати цінності держави, зможуть без проблем влаштуватися на роботу, будуть залученими до розв’язання загальнодержавних завдань, зможуть представити країну на міжнародному рівні тощо.
2. Батьки як основні благодійники-інвестори української системи освіти.
50% фінансування бюджетів навчальних закладів з боку держави змушує систему освіти шукати альтернативні джерела фінансування. І основним таким джерелом наразі виступають батьки учнів шкіл та вищих навчальних закладів. І хоча про це голосно ще не говориться, проте саме батьки є наразі в Україні основними благодійниками-інвесторами вітчизняної системи освіти. І хоча на рівні Міністерства освіти декларується, що благодійні внески батьків є виключно добровільними і жодна державна освітня установа не має права вимагати сплати цих внесків, на практиці батьки вимушені сплачувати вступні та поточні внески, якщо бажають, щоб їхня дитина навчалася у більш-менш адекватному та здатному забезпечити достатній рівень освіти навчальному закладі. В принципі, в умовах тотального дефіциту державного бюджету, ситуація додаткового фінансування є зрозумілою, і сьогодні батьки в переважно не відмовляються від сплати благодійних внесків. Але неврегульованість практики збору грошей та непрозорість їхнього подальшого використання породжують навколо цієї теми багато скандалів, пліток та непорозумінь, наслідком яких є недовіра батьків як до навчальних закладів, так і до системи освіти в цілому. Адже благодійні фонди при школах у багатьох випадках є примусовими і значна їх частина не легалізована, відсутнє професійне управління цими фондами. Як наслідок — непрозоре залучення коштів, прийняття рішень щодо їх розподілу, система звітування про витрати тощо. У більшості випадків цільове використання благодійних коштів від батьків залежить виключно від моральної позиції директора. Отже, доки батьки не матимуть прямого доступу до управління власними благодійними внесками, доти розвиватиметься суспільна недовіра. Адже саме батьки повинні вирішувати, на що підуть їхні благодійні внески: чи на ремонт даху, чи-то на закупівлю нових комп’ютерів, чи на доплату заробітної платні вчителю, якого вони хотіли б бачити у своїй школі.
3. Інституційна благодійна підтримка української системи освіти.
Наразі в Україні протягом кількох останніх років декілька благодійних фондів та бізнес-компаній реалізовуються проекти, спрямовані на розбудову потенціалу вітчизняної системи освіти. Всі ці проекти є різними за своєю природою та завданнями. Так, зустрічаються приклади системноорієнтовних проектів (наприклад, МБФ “Відродження”, фонд Ріната Ахметова “Розвиток України”), які спрямовані на впровадження певних змін у визначеному секторі системи освіти. На противагу цьому, Фонд Віктора Пінчука вже протягом кількох років впроваджує особистісноорієнтовні проекти, які не передбачають системних змін, а створюють умови додаткового чи альтернативного навчання для окремих осіб. Крім цього, зустрічаються також і змішані проекти (компанія “Майкрософт”, Благодійний фонд “Україна 3000”), де намагаються створити умови з одного боку для впровадження певних системних змін в самому освітньому процесі, а з іншого — для індивідуального розвитку учасників освітнього процесу. Поряд із цим є благодійні інституції та компанії, які займаються підтримкою інфраструктурних ініціатив у системі освіти (наприклад, фонд Братів Кличків, фундація ПАУСІ), що також є затребуваними в умовах тотального дефіциту. Наявність та подальший розвиток усіх підходів важливі для українського суспільства. Хоча, на думку окремих експертів, інвестиції в окремі особистості вимагає критичної маси, щоб отримати якісний результат. А в умовах виживання вітчизняної системи освіти бракує часу.
4. Виклики, що стоять перед інституційними благодійниками.
Дефіцит державного бюджету обумовив прояв певних викликів, що постають на шляху благодійних інституцій під час реалізації власних благодійних проектів:
– Сприйняття благодійників з боку освітян «як мішка з грошима». На практиці нерідко між благодійниками та освітніми закладами бракує паритетних відносин. Інколи освітяни не готові ставитися до благодійних фондів як до рівноцінних партнерів, які на рівних хочуть бути долученими до реалізації програм, які вони фінансують. Підхід “дайте нам гроші, а ми знаємо як їх використати”, й досі розповсюджений. Проте відсутність у навчальних закладів досвіду проектної діяльності та застосування процесоорієнтовного підходу у своїй практиці, ставить під сумнів їхню можливість ефективно витрачати отримане благодійне фінансування. А отже, залучення донорів до спільної реалізації програми може бути вагомою умовою для того, щоб отримати якісні зміни від власних капіталовкладень.
– Необхідність покращення рівня технічного оснащення навчальних закладів. Для реалізації сучасних інноваційних програм потрібна відповідна технічно-матеріальна база. А оскільки в переважних випадках ця база є слаборозвиненою та застарілою, то благодійникам перед тим, як розпочати реалізацію будь-яких системних чи інноваційних проектів, слід підтягнути до належного рівня цю базу. Як наслідок, бюджет проекту для благодійної інституції чи компанії може збільшуватися у декілька разів залежно від розвитку технічного оснащення закладу.
– Готовність до віддаленого результату. Благодійні проекти в системі освіти передбачають віддалений результат. Адже для того, щоб вкладені сьогодні гроші почали працювати та дали якісний результат, має пройти певний час. І це є суттєвою відмінністю фінансування освітньої сфери, від, наприклад, медичної (де можна відразу побачити, стала людина здоровою чи ні). Не всі благодійники готові до цього.
5. Виклики, що стоять перед освітянською спільнотою у співпраці з благодійниками
– Для того, щоб почати співпрацювати із системними донорами, освітнім закладам слід розумітися на тому, що таке проект та проектна діяльність. Адже саме через проекти реалізуються благодійні ініціативи.
.jpg)
– Освітнім закладам слід мати набір якісних пропозицій для потенційних благодійників, які будуть вигідні як освітянам, так і благодійникам.
– Для успішної реалізації інноваційних проектів на першому місці необхідні політична воля та професіоналізм, а вже потім необхідні ресурси. Тому, залучаючи благодійників до підтримки своїх ініціатив, освітянам слід забезпечити політичну волю для змін та професійність своєї діяльності.
Пропозиції учасників зустрічі щодо можливих подальших дій:
1. Продовжувати спільні зустрічі для обговорення проблем та вироблення спільного бачення щодо розвитку системи освіти в Україні й ролі благодійних фондів у цьому процесі.
2. Використовувати базу даних МБФ «Відродження» щодо пошуку активних освітян, громадських діячів, які опікуються освітою в регіонах.
3. Поширювати методичні напрацювання МБФ “Відродження” про організацію діяльності шкільних благодійних фондів.
4. Компанія «Майкрософт Україна» заохочує надсилати інформацію про проекти / ініціативи у сфері освіти до їхнього інформаційного бюлетеню, підписантами якого є понад 3000 освітян у регіонах України.
5. Існує необхідність у створенні єдиного інформаційного Інтернет-простору, де благодійники, котрі підтримують сферу освіти, могли б обмінюватися інформацією про благодійні ініціативи / проекти / програми. Таким майданчиком може стати Перший український портал із благодійності Українського форуму благодійників, готовий створити окремий розділ «Благодійність і освіта».
6. Використати для створення бази даних благодійних проектів у сфері освіти інформацію, яка акумулювалася в Міністерстві освіти України.
7. Поширювати ідею благодійності у навчальних закладах, у тому числі, використовуючи досвід та напрацювання МБФ “Україна 3000”.
8. Надіслати до офісу Українського форуму благодійників рекомендації щодо можливих подальших спільних дій та запропонувати Форуму подальшу координацію зустрічей благодійників, що працюють у сфері освіти. Ці зустрічі можуть відбуватися почергово на базі організацій-учасників зустрічі.