Спорт – передовсім інструмент досягнення успіху. Саме так його сприймає більшість благодійників, навіть якщо вони – чемпіони світу.
Як заразити духом команди і змагання благодійників спорту, давали рецепти учасники тематичної зустрічі «Благодійність у спорті: НА СТАРТ! УВАГА! РУШ!». Захід відбувся в рамках брендової програми Форуму «Відверті розмови про благодійність» 13 грудня 2011 року в київському конференц-залі компанії «Кока-Кола Україна».
Чимало нарікань і запитань дискусії адресувалися представникам держави. На жаль, почути відповіді не судилося, оскільки всі люди, які мають важелі прийняття державних рішень, захід проігнорували. Попри те, що їх наполегливо запрошували організатори «Відвертої розмови». Тож висновки зустрічі будуть донесені до влади у письмовій формі. Дехто з відомих спортсменів має амбіції потрапити до парламенту і звідти змінювати український спорт і благодійність у ньому. А поки що Євген Клюзко, президент Київської міської федерації регбі порушив питання про те, «як проплисти між ріками законів і Податкового кодексу, щоб приймати благодійну допомогу і не платити за неї».
Координатор спортивних проектів Фонду Олеся Довгого та Катерини Горіної Андрій Рубан проілюстрував проблему історією про те, як фонд купив спортивну форму для дитини, однак мати ледь не повернула подарунок. Виявилося, що вона має платити податок за цей благодійний «прибуток». Довелося оформлювати курточку на дідуся, шорти й інші елементи костюма – на решту родичів, щоб сума допомоги для кожного не оподатковувалася.
Чи не найболючішою проблемою вітчизняного спорту присутні визначили стан матеріально-технічної бази. «80% фактично не функціонує. В Україні у 30 разів менше басейнів на душу населення, ніж у провідних країнах світу. Ми на останньому місці в Європі за рівнем державного фінансування як масового, так і спорту великих досягнень. Половина дитячо-юнацьких спортивних шкіл існує лише на папері. Решта виживає на ентузіазмі тренерів, які залучають кошти батьків, спонсорів і благодійників, – констатувала президент Фонду братів Кличків Анна Старостенко, яка модерувала тематичну зустріч. – Наш фонд може відкрити сто спортивних майданчиків, однак потрібні тисячі! Благодійники можуть підтримувати окремих спортсменів, організовувати змагання, майстер-класи, але інфраструктура спорту – справа державна».
Дар’я Непочатова, керівник програм Українського форуму благодійників і співмодератор зустрічі підтвердила, що на Заході спорт у фаворі у держав, і у бізнесу, і у приватних благодійників: "У США понад 400 благодійних фондів підтримують спорт – переважно командні ігри й аматорські ініціативи. А у Європі спорт – це сфера, в якій найбільше волонтерів".
Найоптимістичніший учасник зустрічі Томас Ратибор, прес-секретар ВГО "Street Workout Ukraine" упевнений, що активісти його організації наступного року поставлять 10 тисяч спортивних майданчиків по всій Україні власними зусиллями. Та й під вибори, за його словами, встановлюватимуть їх чимало. «Питання в іншому: хто на ці майданчики ходитиме? Переважно люди з пивом і цигарками. Щоб вони використовувалися за призначенням, ми повинні дати молоді механізм, який приводить від спорту до успіху. Потрібні показові історії, носії ідеї, які зроблять модним те, що ми робимо, і покажуть, як прийти до цього пункту призначення», – закликав натхненник вуличного спорту.
Президент Фонду підтримки молодіжного та олімпійського плавання, чемпіон світу Денис Силантьєв погодився з тим, що основна роль громадського сектору, який підтримує спорт – це створити на нього попит у суспільстві, своєю діяльністю привернути увагу держави. «Коли до цієї справи візьмуться люди з досягненнями, державі стане соромно обмежуватись обіцянками», – переконаний чемпіон.
Приклад із власної практики, який підтверджує тезу Дениса Силантьєва, навів Євген Клюзко, президент Київської міської федерації регбі. Коли виникає ідея провести чемпіонат в одній із зарубіжних країн, представник федерації прямує до відповідного посольства. «Головне – звертатися не по гроші, а по сприяння, – розкриває таємницю регбіст. Ми просимо посла, щоб він написав листа-рекомендацію до відповідного органу влади і залучив своїх колег-дипломатів. Коли таких звернень десяток, державі вже складно відмовити. Успіх ми відзначаємо бенкетом. Коли посли і спонсори бачать, що все вже практично готове до чемпіонату, вони з радістю долучаються до виграшної справи і додають ресурси на решту потреб».
Цікаву ідею для благодійних організацій озвучив Дмитро Мурашко, директор Центру соціальних програм компанії РУСАЛ. Він переконаний, що проблеми спорту не лише в чиновниках. «Спортивні школи й федерації повинні мислити креативно, не розслаблятися і мати власну гідність. Їм слід не випрошувати, а пропонувати партнерство донорам. Цього їх можуть навчити благодійні організації», – переконаний Дмитро Мурашко. Анна Старостенко (Фонд братів Кличків) на прикладі конкурсів фонду довела, що бізнес і благодійники можуть результативно стимулювати тренерів і директорів ДЮСШ до більшої активності. «Коли вони виграють конкурс, отримують новий спортзал та ще й Кличків на відкриття – починають вірити, що у змаганні можна отримати допомогу».
Думку про важливість партнерських проектів підтримала Олеся Жулинська, директор зі зв’язків з громадськістю компанії «Кока-Кола». Зокрема, Олеся вважає, що коли організація шукає донора для свого проекту, то вона повинна розуміти, що потрібно вкласти в запропонований проект не менше 10-20% власних ресурсів (це можуть бути як фінансові так і не фінансові ресурси). Тим самим організація показує власну мотивацію щодо реалізації проекту та виростає в очах донора.
Як шукати партнерів для спортивного проекту і розмовляти з ними на рівних, знає організатор Міжнародних змагань зі спортивного танцю «Парад надій», заслужений тренер України Валентина Федорчук: «Шукати слід постійно. Бізнесу слід дати нагоду красиво прорекламувати себе. Так, щоб кожен донор отримав задоволення від своєї участі у проекті».
Деталізувала потреби бізнесу Алевтина Белецька, прес-секретар Групи компаній "Фокстрот", постійного партнера «Параду надій». «Для бізнесу важливо включитися в проект не лише грошима, а стати повноцінним партнером, докласти зусиль до організації дійства, стати його учасником. Бажання підтримувати з’являється тоді, коли ти відчуваєш подих танцювальної пари. Наша компанія, крім фінансової допомоги, бере на себе комунікативну складову, ми ведемо переговори з інформаційними партнерами». Представники інших компаній, які підтримують спорт в Україні, також зазначали, що спортивним та благодійним організаціям слід чітко обумовлювати роль партнера і віддачу для нього ще до початку проекту. Адже часом трапляється так, що благодійників заманюють перспективою шаленого піару. Коли цього не відбувається, бізнес може назавжди відвернутися від таких ініціатив. Також для підприємців важливий довготривалий ефект.
Алевтина Белецька чітко відповіла, як «Фокстрот» вимірює ефективність своєї благодійної діяльності у випадку «Параду надій»: «Це кількість партнерів, які підтримають змагання наступного року. HR-відділ відстежує, скільки співробітників замовить квитки. І третє – наскільки зберігається інтерес до заходу в інформаційних партнерів».
Модератор зустрічі Анна Старостенко підсумувала, що спорт має превентивну функцію. Коли він розвинений, то на лікування тіла й соціальних недугів витрачається значно менше ресурсів. Брати Клички люблять цитувати Нельсона Манделу: «Спорт має силу змінити світ».
Фоторепортаж тематичної зустрічі «Благодійність у спорті: НА СТАРТ! УВАГА! РУШ!».
Вступна презентація