На Заході літню відпустку планують узимку. На Сході дев’ять годин думають, а годину діють. В українців є приказка: сім разів відміряй, один раз відріж. Саме тому ми й зазирнули на 8 років уперед.
Якою буде благодійність 2020 року і що потрібно зробити сьогодні, щоб завтра було краще, ніж учора – доповідали, запитували, сперечались і мріяли учасники IV Міжнародної конференції Українського форуму благодійників “Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку”. Для цього 23 лютого 2012 року до Києва з’їхались і злетілись близько 300 делегатів із різних регіонів України, а також гості з Росії, Німеччини, Великобританії, Іспанії, США та Бразилії — нащадок родини Терещенків та керівники провідних благодійних фондів, міжнародних інфраструктурних об’єднань, менеджери бізнес-компаній та приватні благодійники, журналісти й волонтери.
Ніщо глобальне Україні не чуже
У 2010 році вперше було проведено міжнародне дослідження щодо стану розвитку інституційної філантропії у світі. Воно засвідчило, що єдиної моделі розвитку сектору благодійності нині не існує. Однак виклики, які стоять перед ним, дуже подібні – незалежно від країни чи регіону. Відкриваючи панельну дискусію "Філантропія у світі: що стоїть на порядку денному" її модератор, директор Фонду Ріната Ахметова “Розвиток України” Анатолій Заболотний (Україна-Росія) закликав зал до активної участі в обговоренні, незалежно від рівня і досвіду учасників. Оскільки навіть керівники глобальних інфраструктурних організацій та міжнародних благодійних фондів нині шукають відповідей на питання про пріоритети, тренди та виклики в секторі філантропії.
Найсміливішою виявилася Роза Галлего (Іспанія), голова Європейської мережі донорських асоціацій (DAFNE). Вона першою назвала глобальні пріоритети: 1) поліпшення законодавства і податкового клімату для благодійників; 2) розвиток інфраструктури благодійності, щоб вона виступала як сектор; 3) співпраця, незважаючи на національні відмінності.
Хелена Монтейро (Бразилія), виконавчий директор Всесвітньої ініціативи підтримки грантодавства (WINGS)-організатора згаданого дослідження, засвідчила, що інвестиції у філантропію та її ефективність зростають у світі щодня. Запорука успіху, на думку гості з Бразилії, – у поєднанні сил бізнесу, влади, громади. Інтерес до такої співпраці на глобальному рівні зростає. Водночас модератор дискусії Анатолій Заболотний застеріг, що безхмарно така кооперація не налагодиться. Адже думки та цінності різних організацій та людей розходяться. Модератор закинув тезу про те, що на сектор у світовому масштабі років за десять очікує криза, якщо він не триматиме руку на пульсі своєрідного «ринку» і стане заручником механізмів, до яких швидко звикає, не відкриватиме нові внутрішні ресурси.
Оптимістичніше був налаштований Андрій Васькович (Німеччина-Україна), віце-президент Європейської мережі Карітас, член Правління Українського форуму благодійників: «Я не боюся конкуренції і того, що ми боремося за ресурси. Ми повинні спільно працювати і вирішувати проблеми». Він також наголосив на тому, що держава перекидає на благодійні організації розв’язання соціальних проблем не лише в Україні, це загальноєвропейська тенденція. Те саме відбувається і в Росії, констатувала Наталія Камінарська, виконавчий секретар Форуму донорів (Росія). Тому важливо, щоб БО виступали не лише «підрядниками» соціальних послуг, а вміли добиватися від держави інфраструктурних та інших ресурсів для їх надання.
Руслан Жиленко, директор Карпатського фонду (Україна), член наглядової ради УФБ, погоджується з тим, що серед БО існує високий рівень конкуренції через ресурси, але думає, що завдяки цьому «природному добору» організації стають сильнішими. Він також наголошував на значній ролі центральної влади в розвитку благодійної сфери. Передбачивши, що рано чи пізно дискусія зачепить питання взаємин владного і громадського секторів, на відкритті 
Конференції радник Президента України Марина Ставнійчук запевняла, що українська влада вже дозріла до діалогу із суспільством і чекає на практичні пропозиції для розвитку благодійництва на державному рівні. Пані Марина, випереджаючи гострі запитання щодо затягування розгляду у другому читанні законопроекту "Про благодійництво та благодійні організації", зазначила, що документ «зараз активно обговорюється» у владних коридорах. Марина Ставнійчук визнала, що в соціальній сфері сектор благодійності «на крок попереду від того, що робить держава». Водночас Руслан Жиленко озвучив проблему кризового періоду, спільну як для урядів, так і для благодійників. Ідеться про пошук компромісу: допомагати тим, хто постраждав чи досліджувати джерело виникнення проблем.
Те, що для України ніщо глобальне не чуже, підтвердив і характер запитань із залу. Найактуальніше стояло питання пошуку донорів. Андрій Васькович (Карітас) упевнений, що в усьому світі найефективніше цьому дають раду інфраструктурні організації, форуми донорів, такі як Український форум благодійників: вони збирають, аналізують і узагальнюють інформацію про можливості й потреби, 
допомагають одним зустрітися з іншими і не дублювати зусиль. «WINGS – це глобальна спілка організацій, які працюють на розвиток філантропії. Вона об’єднує 145 організацій із 54 країн світу. Завдяки цьому вони не залишаються зі своїми проблемами немов на безлюдному острові. Благодійники з усіх частин світу спілкуються і ми разом підбиваємо підсумки», – підтвердила Хелена Монтейро. Як завжди оригінальне рішення запропонував Яків Рогалін, директор Донецького міського БФ "Доброта": "Треба робити добро зі зла, бо більше немає з чого".
Гостро прозвучало запитання про критерії якості благодійних організацій: як відрізнити справжні від тих, які існують лише у вигляді сайту? І знову ж таки зійшлися на тому, що тут ключова роль сита й арбітра належить асоціаціям. Руслан Жиленко як представник наглядової ради УФБ пояснив: «Членство в Українському форумі благодійників – це вже знак якості. Щоб вступити до нього, слід відповідати ряду критеріїв. Ми постійно працюємо над тим, щоб ці критерії були жорсткішими».
Нова благодійність – нові інструменти
Поки в конференц-залі лунали останні запитання і відповіді, в холі закінчувалася підготовка до Ярмарку інструментів, які популяризують благодійність серед українського суспільства та заохочують громадян до доброї справи. Це конкурси, програми, портали, які дають змогу кожному відчути благодійність на дотик і залишити в ній дещицю своїх умінь, емоцій і статків.
Кожен міг створити обліковий запис на Першому українському порталі про благодійність і тут же залишити на ньому перше повідомлення, отримати консультацію, як швидко і просто доносити інформацію про події та явища благодійності, шукати поради і успішні приклади.
Усі, хто цікавиться розвитком благодійності у громадах, відвідували стенд Школи фондів громад ІСАР «Єднання» і дізналися, як записатися на навчання і стежити за новинами руху. Неподалік кожен, хто вірить у силу Всесвітньої мережі, отримав інформацію про те, як безкоштовно отримати сайт для своєї благодійної чи громадської організації завдяки EDUkIT. Як залучати кошти на доброчинну діяльність і найефективніше ними розпорядитися, дізналися гості стендів Інституту професійного фандрайзингу, а також Інституту лідерства та управління Українського католицького університету.
За кілька кроків – шанс стати одним із перших користувачів унікального для України сервісу, який має повну назву «Перша національна біржа благодійності, соціального інвестування та підприємництва Доброчин», або просто «Біржа Доброчин»: через платіжний термінал QIWI без комісійних зробити пожертву на обраний благодійний проект. Подібний інструмент під брендом «Планета взаємодопомоги» також представляли під час ярмарку, хоча творці цього сервісу принципово не хочуть називати його біржею. Вони заохочували тим, що вже на стадії розкрутки
проекту зібрали 47 тисяч гривень, завдяки чому було реалізовано 10 соціальних проектів. Цей інструмент справді має шанси стати народним, оскільки дозволяє робити внесок, не йдучи до банку, не маючи власного рахунку – просто, п’ючи з колегами каву або разом із поповненням на мобільний чи сплачуючи за комунальні послуги. Оскільки в ідеалі адміністратори бірж ретельно перевіряють кожен виставлений для підтримки благодійний проект за чіткими критеріями, донор може не витрачати власний час на це і бути впевненим, що його внесок дійде до адресата в повному обсязі.
Уже незабаром, під час сесії «Комора благодійності» Павло Новіков, директор Української біржі благодійності, вперше в Україні (після Давоського форуму) офіційно представить цей амбітний проект залучення до філантропії всього народу, а також проведе дискусію про те, як «продати» та «купити» добро в Україні. Павло доводив, що така інтернет-технологія успішно працює в Європі і зробить донором пересічного громадянина України, незалежно від його статків та становища в суспільстві. Крім того, директор УББ розкрив вимоги до благодійних інституцій, щоб біржа змогла працювати на них і запевнив, що цей інструмент понесе в маси стандарти прозорості використання благодійних коштів завдяки системі звітування онлайн-донорам. "Чим вищий рівень розвитку інтернет-торгівлі, тим успішніші біржі благодійності. Уже 24 тисячі гривень пожертвували на Біржі. У середньому по 96 грн., але чимало пожертв і по 1 грн.", – повідомив Павло Новіков.
Щоб зазирнути в майбутнє, вивчаємо минуле і сучасне
«Сьогодні ми голосуємо за те, якою буде благодійність завтра», – ці слова Віктора Ляха, голови правління Українського форуму благодійників, президента Фонду Східна Європа, стали лейтмотивом конференції. Доповідь «Сучасний стан розвитку благодійності в Україні» плавно перетекла в сесію зі стратегічного планування «Благодійність в Україні 2020: моделюємо майбутнє», де фахівці показували сценарії розвитку філантропії на найближчі 8 років у розрізі бізнесу, громади, приватної благодійності, БО та операційних фондів. Учасники мали нагоду відкрити свої мрії у секторі благодійності. Мріють про те, щоб благодійність планувала для свого життя кожна молода людина – на рівні з плануванням освіти і приватного життя. Щоб сектор спеціалізувався: одні займалися фандрейзингом, інші будували стратегії, ще інші – надавали послуги. Мріють про єдиний координаційний центр, який би розподіляв усі благодійні ресурси. Щоб правила благодійності викладали у школі. Щоб ресурсів стало більше, ніж потреб.
Неочікуваним на тлі економічної та політичної кризи, несприятливого для доброчинців законодавства в Україні, незначної кількості фондів (1 на 4 тисячі українців проти 1 БФ на 100 голландців) стали твердження більшості спікерів про те, що розвивається і соціальна відповідальність компаній, і благодійність звичайних людей; про позитив від того, що в сектор приходять нові люди, серед них і дуже заможні; розвиваються стандарти благодійності, поліпшуються критерії визначення топ-благодійників у національних рейтингах. Незважаючи на соціальні негаразди, половину бюджету громадських організацій країни формують благодійники, на 50% – українські.
Традиційно гостро говорилося про «благодійне законодавство». Експерти Олександр Вінніков (Мережа розвитку європейського права) та Максим Лациба (УНЦПД) пояснили, як жити благодійникам за «малою конституцією благодійника» – новим Податковим кодексом і посперечалися про стратегію поліпшення законодавства. О. Вінніков як юрист вважає, що «законів багато не буває». А М. Лациба не згоден: "В Україні закони пишуться для законодавців, а БО витрачають море часу і грошей на те, щоб долати дурниці, в законах записані". В одному вони були одностайні: грошову допомогу нині краще надавати через БФ.
Гроші, які роблять фонд невмирущим – це ендавмент. Ця тема привернула увагу навіть тих, для кого до конференції це слово було набором звуків. Наталія Камінарська (Форум донорів Росії) розповіла про досвід ендавменту в її країні – там він уже узаконений, це страхувальна сітка для фондів. Амір Бен-Цві, голова
правління Міжнародної громадської організації «Центр «Джойнт» повідомив, що кошти ендавменту складають 20% бюджету «Джойнта». Водночас Любомир Тарновський, керівник фінансового відділу Українського католицького університету пояснив, що в Україні немає закону про ендавмент, крім кількох статей у Податковому кодексі. Він не вважає недоторканий капітал панацеєю чи основним засобом фінансування. Разом із тим його присутність бажана у структурі фінансів фонду, адже ендавмент, на відміну від гранта, не закінчується: використовується не сам фонд, а прибутки від нього.
Незважаючи на те, що учасники були приємно вражені кількістю ЗМІ, які висвітлювали конференцію, мас-медіа як завжди дісталося на горіхи. Фахівці у своїй галузі критикують журналістів за непрофесійне висвітлення конкретних соціальних питань – "аж читати не хочеться". Але звучать і приклади успішної співпраці з медіа. Рецепт: треба найнуднішу подію подати так, щоб дух перехопило і щоб журналіст не зміг пройти повз вашу тему.
Конференція «Благодійність 2020» стала тому підтвердженням. Інтерв’ю на сцені “Будуємо фундамент довіри: прозорість і публічність благодійності” модерували журналісти газети «Дело» Олена Гладських та журналу «Фокус» Анастасія Рінгіс. Гості з компанії «Майкрософт» і Фонду братів Кличків вважають: щоб бути прозорими, не конче треба мати власну газету чи телеканал: інтернет спростив цей процес. Водночас вони закликають колег не чекати з моря погоди і поширювати інформацію про себе заради своєї репутації, оскільки вакуум неодмінно заповниться плітками. Тим часом інші журналісти стояли в черзі на інтерв’ю до
.jpg)
спеціального гостя конференції Мішеля Терещенка. Нащадок першого українського олігарха висловив цікаву думку про те, що його предки робили пожертви як за власним бажанням (до жовтневої революції) так і не з власної волі, коли нерухомість і майно Терещенків націоналізували. Мішель, як не парадоксально, впевнений, що у кращому світі його пращури не шкодують про жоден свій дар: навіть те, що в них відібрали, приносило втіху українській інтелігенції в радянський період уже в іпостасі музеїв.
Хочемо змін – починаємо сьогодні і з себе
Ролі особистості в розвитку благодійності як явища присвятили ток-шоу “Про благодійність із перших вуст”. Хоча ключовими «гравцями» сектору благодійності є організації, проте за кожною з них стоїть людина-двигун. Таким 
показовим «двигуном» в Угорщині став екс-фінансист Пітер Кулой. Він виловлюється про благодійність чітко і конкретно – як людина бізнесу: "Якщо ти займаєшся благодійністю сам, можна про це не розповідати. Але якщо ти хочеш пожертв від інших – роби благодійність уголос". Пітер розповів, що у США, звідки він переїхав до Угорщини, бюджет БО складається з трьох типів доходу: третина – це робота ендавменту, стільки ж дають "маленькі" донори, а решту організації заробляють самі. «Я втомився від того, що мені сорок років, що я успішний і що я постійно маю віддавати. Тому тепер я віддаю філантропії те, чого навчився у бізнесу, щоб вона була успішною». Пітер розповів про табір, який він відкрив для онкохворих дітей. Там вони проходять реабілітацію. Табори є по всьому світу й існують уже 10 років, незабаром вони стануть незалежними від нього, оскільки він вивів їх на той рівень, коли справу підтримує весь народ.
Іронічніше звучали репліки українського філософа, фінансиста, бізнесмена й мецената Ігоря Дідковського: "Благодійність в Україні – це гарно, художньо оформлений егоїзм», «Для мене спонсор – це лох, це людина, яка щось очікує від своєї діяльності. А меценатство для мене – це служіння». Добре діло для Ігора Дідковського – це піклування про батьків та про сім’ю. Попри зізнання в тому, що майбутнього благодійності пан Ігор не бачить, займатися нею не припиняє вже багато років.
«Чому ми починаємо моделювати майбутнє благодійності? Річ у тім, що для ефективного розвитку потрібен план. Успішні країни мають стратегії для кожного сектору, щоб усі гравці розуміли свої завдання і можливості. Наша конференція відкриває роботу над стратегічним планом розвитку благодійності в Україні. Форум працюватиме над ним упродовж року. Усі зацікавлені сторони: держава, бізнес, ЗМІ, громадський сектор – знайдуть свою роль і потенціал у цьому плані», – підсумувала Анна Гулевська-Черниш, директор Українського форуму благодійників.
На завершення кожен зміг побачити себе у слайд-шоу фотографій, зроблених під час цього насиченого дня, а також зробити ряснішою крону символічного дерева благодійності, прикріпивши листочок із власним баченням благодійності-2020. Це ще раз довело: між минулим і майбутнім не так багато часу, тож слід зустрічати його зі сформованим баченням свого сектору і себе в ньому.
Від розумового й емоційного перевантаження учасників врятував квартет із класичним репертуаром. На підтвердження слів класика російської літератури: «Краса врятує світ…». Тільки конче із завершенням фрази, про яке часто забувають: «…якщо вона добра».