2012 рік позначився в Україні забороною на здійснення благодійної діяльності тютюновими компаніями. Вперше в історії країни із сектору благодійництва було усунуто цілу галузь. Чи нормальним є таке явище? Які практики існують в Україні і поза її межами? Куди рухатися в майбутньому? На ці запитання відповідали експерти та учасники круглого столу «Благодійна діяльність: чи можна забороняти її здійснення?».
Модерував круглий стіл Олексій Погорєлов, генеральний директор Української Асоціації Видавців Періодичної Преси.
Спершу він надав слово Бобу Пейджетту, засновникові та президентові Assist International. Той задав тон дискусії, поділившись цінним міжнародним досвідом, зокрема, докладно розповівши про політику прийняття допомоги, у тому числі від бізнесу. Він також зауважив, що як неприбуткова організація Assist International завжди має прораховувати «вартість допомоги». Інакше кажучи, слід брати до уваги можливий ризик, у тому числі, репутаційного характеру, який може потягти прийняття допомоги від конкретної галузі індустрії.
Василь Губарець, керівник з питань зовнішніх зв’язків та зв’язків з громадами «Джапан Тобакко Інтернешнл Компані Україна» (JTI Україна), одного з найбільших виробників тютюнової продукції у світі, розповів про програму корпоративної філантропії, яка здійснюється компанією в усьому світі і зосереджується на двох основних напрямках: мистецтві та людях. Він, зокрема, розповів про основні проекти, які донедавна реалізовувалися в Україні. За його словами, «JTI прагне робити більше, ніж просто «давати»: ми прагнемо викликати зміни, беручи участь у тих проектах, які приносять щось нове у суспільства, в яких працює компанія».
В контексті України ішлося, зокрема, про співпрацю з Національним художнім музеєм, якому компанія допомогла модернізувати фондосховища, провести ремонтні роботи в деяких виставкових залах та підтримала деякі виставки, останньою з яких стала «Нормандія в живописі». На виставці були представлені роботи французьких імпресіоністів, із якими кияни та гості столиці мали змогу ознайомитися вперше за останні тридцять років.
Ще одним стратегічним партнером JTI Україна був Національний музейно-виставковий комплекс «Мистецький Арсенал». Василь Губарець розповів, що компанія, яку він представляє, протягом 2011-2012 рр. підтримала низку виставкових проектів, серед них і бієнале ARSENALE 2012, яке стало однією з головних подій культурного і мистецького життя країни минулого року.
Серед соціальних проектів представник JTI Україна виокремив тривалу співпрацю з Фондом «Східна Європа», в рамках якої у Черкаській області та в Криму відкрилися п’ять центрів соціальної активності для літніх людей. В Україні працює п’ять університетів третього віку, два з яких, розташовані в Кременчуці Полтавської області, отримали допомогу від компанії.
Як наголосив Василь Губарець, всі ці проекти наразі призупинені, з огляду на те, що 16 вересня 2012 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів», яким, серед іншого, введено повну заборону на здійснення тютюновими компаніями благодійної діяльності. Відповідаючи на запитання модератора щодо оцінки цієї ситуації, Губарець відзначив, що це перший випадок в історії країни, коли легальний і прозорий бізнес виключено із сектору благодійності. За його словами, ця заборона є непродуктивною, необґрунтованою і такою, що не має аналогів у світі.
Головний редактор журналу «Благодійність» Руслан Краплич висловив думку, що благодійність як частина соціальної відповідальності – це маркетинг для тютюнових компаній. Василь Губарець відповів на це, що про жоден маркетинг не може йтися навіть теоретично, оскільки внутрішні політики компанії прямо забороняють будь-яку присутність торгових марок компанії у рамках проектів корпоративної філантропії. Більше того, за його словами, у таких країнах, як Велика Британія, Канада чи Ірландія чинне законодавство регулює тютюнову галузь не менш жорстко, ніж в Україні, однак там нікому не спадає на думку забороняти благодійну діяльність виробникам тютюнової продукції. «Ми готові допомагати навіть на засадах анонімності, як це робиться, наприклад, в Ірландії», – заявив Губарець.
Не залишається осторонь важливої соціальної місії і представник пивної індустрії – компанія SunInBev. На круглому столі про практичний досвід здійснення програм соціальної відповідальності розповідав менеджер із КСВ Олександр Загнибіда. Він, зокрема, сказав: «Наша діяльність у цьому напрямку не зазнає законодавчих обмежень. Однак для нас головна вимога до партнерів – це повна прозорість, адже поки що далеко не всі організації, які претендують на отримання допомоги, готові надавати докладні і конкретні звіти щодо використання отриманих коштів. В нашій компанії та індустрії загалом важливою є роль саморегулювання, яке базується і на внутрішніх формальних політиках та процедурах, і на документах, розроблених, приміром, Етичним комітетом пивоварів».
А ось Руслан Бахтієв, куратор благодійного фонду «Зоряна мрія», який опікає три дитячих будинки та здійснює програму подолання сирітства, зауважив, що не мав досвіду співпраці з алкогольними і тютюновими компаніями, однак вважає, що благородні наміри забороняти, та ще й на законодавчому рівні, не слід. На його думку, отримувачі допомоги, приймаючи рішення про прийняття фінансової або іншої підтримки від того чи іншого бізнесу, мають керуватися власними етичними нормами і стандартами.
Підсумовуючи, Боб Пейджетт зізнався, що у процесі жвавої дискусії дізнався чимало нового. Звертаючись до прикладів благодійності тютюнової компанії, він сказав: «Я схиляюся перед тим, що ви робите, якщо робите це чесно, від щирого серця, не маючи на меті пропагування своєї продукції. Наша організація навряд чи прийняла би від вас допомогу, адже наша політика не передбачає співпраці з компаніями, продукція яких шкодить здоров’ю і довкіллю. Однак у будь-якому разі, основний тягар відповідальності має нести не той, хто надає допомогу, а той, хто її приймає».