Найперше доставляють бійцям найнеобхідніші речі: їжу, одяг, медикаменти, маскувальні сітки. Допомагають усім — як і солдатам із українських Збройних сил, так і воїнам добровільних батальйонів. Волонтери їздили в Дебальцеве, Піски, а тепер поїхали в Маріуполь. Зазвичай возять допомогу власними автомобілями. Серед них Аля з позивним «Ангел». Адже для бійців ці прості люди дійсно стали вісниками добра та чуда.
Волонтери — це немов нитка, яка з’єднує бійців зі світом миру та світом простого життя. Саме так образно порівняла свою роботу учасниця благодійного фонду Аля Шевченко. Жінка розповідає, що волонтером була з часів Майдану. Під час кривавих подій революції вона працювала медиком, зашивала рани та витягувала хлопців із пекла. Там же й сама отримала поранення. Однак це її не зупиняло. Потім вона зрозуміла, що не може стояти осторонь, коли в країні почалася війна. Спочатку вона самостійно збирала допомогу та возила на передову. Жінка розповідає: «До знайомства з товаришами-благодійниками я самостійно збирала допомогу, їздила в Луганськ та в Донецьку область. Мені допомагали сусіди, друзі. Зараз їжджу лише з друзями з нашого фонду. І нам уже не страшно. Ми потрапляли під обстріл «Градів» під Щастям Луганської області, також якось підбили наш автомобіль на Бахмутській трасі. Дякуючи Богу, все обійшлося і ми встигли виїхати звідти живими».
«Незважаючи на обстріли, незважаючи на сніг та дощ, волонтери їздять на схід щонайменше два рази на місяць, однак бувають і екстрені виїзди, коли хлопцям потрібні медикаменти та допомога. Відразу після трагедії в Маріуполі вони поїхали і доставили медикаменти пораненим, а також продукти і допомогу військовим, які захищають кордони цього міста. Заснувала фонд Анастасія Бороденко,— розповів її батько Валерій.— Моя дочка спочатку хотіла піти допомагати на передову, але я їй порадив займатися тим, що у неї добре виходить, а саме: допомагати пораненим. Тоді вона назвала свою організацію «Допомога пораненим в АТО». Потім виникали нові питання, які потрібно було вирішувати. І фонд почав займатися не лише пораненими, а й допомагати бійцям на передовій, і уже називався «Майбутнє України». Ми возили медикаменти в шпиталі Києва та області, а згодом і на передову.
Головна наша мета — допомагати армії, щоб було менше поранених. Я їжджу на передову втретє. Найнебезпечніше було в Дебальцево, коли хлопців хотіли взяти в оточення і зробити так званий Дебальцівський котел. На щастя, ми вирвалися цілими, а от наших колег розстріляли. У нас є офіційна сторінка у Фейсбуці. Люди допомагають, довіряють нам. Ми завжди робимо фотозвіт з передової, і кожен може побачити, куди йде його допомога та кошти».
«Допомога потрібна військовим постійно,— зауважує волонтер Аля Шевченко.— З найнеобхідніших потреб — це тушонка, але не дуже жирна. Дівчата крутять сало з часником, це улюблена їжа військових, також консервоване м’ясо в банках, медикаменти, а ще потрібні противірусні засоби лікування, одяг, теплі речі. Дуже тішать хлопців та підіймають бойовий дух дитячі малюнки, обереги, різні речі, зроблені своїми руками. Допомогти підтримати військових може кожен із вас, найперше своєю небайдужістю. Склад, куди можна приносити речі для військових, знаходиться за адресою — проспект Перемоги, 20»
Джерело: «Хрещатик»