23
Серпень 2013
Безпритульні та малозабезпечені люди провели шаховий турнір у денному центрі допомоги «Стефанія»
22 серпня завершився шаховий турнір серед безпритульних і малозабезпечених людей, які приходять у денний центр допомоги «Стефанія». Турнір тривав 24 дні і завершився 21 серпня. У турнірі взяли участь 27 осіб, серед яких були бездомні, пенсіонери і малозабезпечені відвідувачі денного центру допомоги «Стефанія». Організатором і головним ідейним натхненником турніру був самотній пенсіонер Володимир Олександрович, який і посів 1 місце.
Нагородження переможців турніру відбулося 22 серпня. Учасники, які посіли 1, 2 і 3 місця отримали медалі, невелику грошову винагороду та солодкі подарунки.
«Я граю у шахи давно, з 10 років, батько навчив. Грав у школі, піонерських таборах, академії. Раніше займався професійно, а зараз так … задатки залишилися. Я дуже давно хотів зіграти з кимось партію, іншу. І ось пощастило організувати тут у центрі турнір. Було чимало гідних суперників. Це був не просто турнір, це порятунок і відрада. Мені вдалося забути про свої проблеми та біди, відволіктися і згадати молодість, щасливу молодість … », – опустивши голову, каже Володимир Олександрович.
Коли у сина Володимира Олександровича народилася друга дитина, то чоловік чесно виконав свій батьківський обов’язок і подарував йому квартиру, а сам подався жити на дачу під Києвом. Опалення там немає, тому жити там можна тільки влітку. В інші пори року літня людина ночує в соціальному гуртожитку за 4 грн. на добу. Пенсію отримує, але невелику, тому вже 4 роки приходить у денний центр допомоги «Стефанія». Є у нього рідний брат, але відносин з Володимиром Олександровичем підтримувати не хоче. Синові своєму не хоче заважати жити, у нього своя сім’я. «Нічого, я не пропаду …», – каже пенсіонер.
«Спасибі людям-благодійникам за« Стефанію »! З її появою в моєму житті, додалося трошки позитивних моментів. Тепер мені не так самотньо як раніше, є з ким поговорити. Навіть з працівниками центру підтримую спілкування, вони до мене добре ставляться », – сказав Володимир Олександрович.
У звичайних людей є будинок, їжа, родинне тепло … А у таких самотніх літніх людей – ні, а хтось з них живе на вулиці. Кожен день для цих людей стає дуже сумним, тому що поступово людина ще більше відчуває, що він не як всі, що у нього нікого немає. Щоденні спогади про загублену сім’ю, квартиру і про минуле … Можливість зібратися в центрі допомоги «Стефанія», поспілкуватися і пограти в шахи викликає у самотніх, кинутих людей радість і посмішки на обличчях. Вони і так занадто пригнічені вагою життя і відчуття того, що твоя компанія комусь потрібна, і ти комусь цікавий, є безцінним.