Кожен, хто коли-небудь організовував конференцію, з’їзд, саміт – будь-який масовий захід, задумувався, як зробити його не тільки корисним, але і насправді цікавим.
Ідею анти-конференції, чи barcamp, вперше реалізував Тім О’Рейлі – людина з хорошою освітою і гуманітарним складом розуму. Ще у 70-х роках почав займатися комп’ютерним програмуванням. Перед собою він поставив ціль «змінити світ, поширюючи знання про інновації», і зробити це планував, організовуючи не нудні конференції. Основною фішкою їх є те, що кожний учасник є організатором.
Влітку 2005 року у містечку Пало-Альто в Каліфорнії 200 людей кілька днів жили в наметах і вирішували важливі питання: від екологічних до соціальних. До літа 2006 року такого формату заходів налічувалось уже 87!
На анти-конференції нема бейджиків з іменами, багатогодинних звітів, презентацій чи трибун.
Правила, за якими організовуються анти-конференції:
- Коли разом збираються люди, захоплені справою, їм буде про що поговорити. Треба їм довіритись, і їх розмови приведуть до правильних рішень, може і неочікуваних.
- Не можна допускати присутність пасивних глядачів, які просто спостерігають за дискусіями. Кожен повинен бути готовий прокоментувати, подискутувати, чи просто поділитись історією.
- Готувати план баркемпу можна, але не робити його надто жорстким. Треба залишати достатньо часу на відхід від графіку.
- Треба заохотити учасників писати і розповідати про анти-конференцію всюди – в своїх блогах, сайтах, профілях в соцмережах, публікувати відео і обговорювати на форумах. Справжня анти-конференція живе «в полі» і в інтернеті.
Багатьом може здатись, що баркемп – це не «справжня» конференція, а більше схожа на пікнік з друзями. Та суть саме в тому, щоби в неформальній атмосфері створити справжній інкубатор інноваційних рішень та вражаючих ідей проектів. Це доводять результати, які показують, що після таких заходів з’являється і реалізовується багато ідей.
Більше про анти-конференції https://uxevent.com/format-unconference-anti-konferentsii/