У серпні цього року в Україну приїзджала група волонтерів з Великобританії. У прямому сенсі «приїзджала» – на невеликому автобусі з правим кермом. Товарищі найрізноманітнішого віку – молодшій, Єві, всього три рочки.
Основна мета візиту – обмін досвідом у сфері благодійності та екології. У Запоріжжі товарищі з Великобританії відвідали Запорізький дитячий будинок для хлопчиків на Великому Лузі. Основне ж місце призначення – Чернігівський дитячий будинок-інтернат в Калинівці. Для нас – співробітників БФ «Щаслива дитина», корисним і радісним виявилося щільне спілкування з іноземними колегами. Приємно зустрічати людей з іншою культурою і мовою, але таких близьких ідеологічно і настільки відданих гуманістичним ідеалам. У Запоріжжі ми влаштували товарищам невелику екскурсію по Хортиці.
Перед відправкою англо-автобусу в Калинівку, ми встигли записати невелике експрес-інтерв’ю з учасниками волонтерського туру.
У цей же день, наші товарищі вирушили в Калинівку.
Деякі з англійських волонтерів були в Калинівці вже не перший раз, зокрема, Зіна, Вінка та Саймон приїхали сюди вже втретє і мають намір приїжджати знову і знову.
У перший день в Калинівці Альберт показав англійцям «молодіжне» відділення дитячого будинку, а я запропонувала допомогти винести лежачих дітей на вулицю, на що вони з готовністю погодилися. У людей, більшість з яких працюють в Англії з особливими дітьми та дорослими, лежачі діти викликали розчулення. У дорослих чоловіків із Запоріжжя вони вкотре викликають шок.
На другий день в Калинівці ми вирушили допомагати в корпус для дівчаток і хлопчиків. Так як поснідати ми встигли швидше дітей, то нам дозволили деяких погодувати.
Після сніданку волонтери допомогли провести дітей на ігровий майданчик біля «Щасливого будиночка». Поки що він залишається найбажанішим місцем розваг для всіх інших дітей у дитячому будинку, тому що такі каруселі, гірка для візочників і зручні гойдалки є поки що тільки біля одного корпусу.
Англійські волонтери робили усе можливе і неможливе, про що їх тільки прохали в Калинівці. Вони і бутлі з соліннями носили всією чоловічою командою, і води в будиночок принесли. Коли нянечка в жарт про це попросила, я одразу ж переклала двом богатирям прохання на англійську і вони одразу ж, як Чіп і Дейл, поспішили на допомогу слабким жінкам, яким постійно доводиться носити важкі відра з водою.
Майже щодня англійці влаштовували безкоштовний концерт – один з них грав на гітарі, а інші підспівували. Діти теж із задоволенням «грали» на гітарі. У деяких досить забавно виходило.
Двічі на тиждень англійці влаштовували в Калинівці футбольні матчі. Для матчів у них були спеціально заготовлені футболки червоного і синього кольору, які потім були подаровані багатьом вихованцям дитячого будинку. До речі, на звороті футболки було написано «Калинівка». У футбольних матчах брали участь і діти співробітників, що живуть на території дитячого будинку.
Найважче було для наших гостей приходити в групу дорослих і повзунів, тому що в порівнянні з Англією, умови утримання дітей і дорослих в Україні дуже сильно відрізняються і, на жаль, не на нашу користь. Так, за словами англійців, у них зовсім немає інтернатів для дорослих – замість цього дорослі з особливими потребами живуть в будинках по двоє-троє і їх постійно відвідує опікун, але живуть вони в звичайному будинку – як і будь-яка інша людина в їхній країні. Іноді вони із сумом у голосі посміхалися і говорили – так, у нас теж було так, кілька десятків років тому …
З особливою інтенсивністю деякі англійські волонтери намагалися займатися Ігорем і Владиком з лежачого корпусу – дітьми, які самі себе б’ють і тому співробітникам дитячого будинку доводиться застосовувати до них непопулярні міри виховання. Втім, англійці просто пестили дітей по рукам, постійно намагалися зайняти їх руки якимись предметами або просто поставити в ходунки – там діти вже в іншому – нележачому світі і це куди цікавіше, ніж бити самого себе по голові ногами.
Разом з батьками 3х річна Іві з дитинства вчиться сприймати всіх людей однаково – і разом з мамою Зоанной і татом Пітером вона теж грається з маленькими мешканцями Калинівки. Хоча вони на пару років доросліші за дівчинку, вона у своєму юному віці розуміє і відчуває, як їм потрібна допомога і зовсім не бореться з чужими дітьми за увагу своїх батьків.
Під час калинівських канікул у наших друзів не було майже жодних проблем – окрім того, що на сніданок вони попросили давати їм кашу без масла і без солі і вранці дивувалися, як можна їсти на сніданок смажену рибу. Але в останні дні вони навіть зважилися її спробувати. А після напружених годин роботи з дітьми часто повторювали, що зараз час борщу.
У подарунок від однієї англійської леді майже всі діти в Калинівці отримали пошитих нею ведмежат. У кожного ведмедика є сумка для перенесення, які діти одразу ж використали за призначенням і не тільки.
Волонтери з Англії допомагають дітям за велінням серця і багато з них приїхали в Калинівку, щоб з користю провести своє літо. Деякі з них працюють з важкими підлітками, деякі зовсім ніяк не пов’язані з допомогою іншим у своїй роботі, але спільне в них одне – прагнення допомогти особливим дітям і дорослим відчувати себе залученими до нормального життя.
Спасибі за цей прекрасний час і до скорої зустрічі!
PS. До речі, наші друзі встигли засвітитися і на національному телебаченні, правда вже з іншою темою – екологією.