Хто і навіщо в Росії займається соціальним підприємництвом
Бізнесмени можуть допомогти вирішити соціальні проблеми не тільки роздачею грошей. Рух соціального підприємництва розширюється в усьому світі, все більше подібних проектів з’являється і в Росії. Звичайно, бізнес-проектам, що працюють з соціально незахищеними верствами населення, рідко вдається залучити інвесторів або кредиторів.
Але на незначний прибуток можна розраховувати. «Найголовніше в соціальному підприємництві не фінансові показники, а ентузіазм конкретних бізнесменів та їхнє бажання шукати інноваційний спосіб вирішення суспільних проблем», – говорить Наталія Звєрєва, директор фонду Вагіта Алекперова «Наше майбутнє», що спеціалізується на підтримці таких проектів. Ось кілька прикладів.
Школа фермерів
Підприємець В’ячеслав Горєлов займається складними підлітками. У 2000 році він почав свій бізнес, абсолютно традиційний: побудував туристичну базу на березі річки Обви в Пермському краї. Вже за два роки всі внески окупилися, клієнти ставали в чергу. Але бізнесмен засумував. «Купив чотирикімнатну квартиру, побудував п’ять будинків, трьох синів поставив на ноги, – мляво перераховує Горєлов. – Невже в цьому – сенс життя?»
Від нудьги в 2003 році В’ячеслав організував перший табір для дітей-сиріт. І жахнувся: нюхають, курять, нікого не поважають, третина з них пройшли через психіатричну лікарню. Роботі з такими підлітками В’ячеслав присвятив 30 соціальних проектів. Однак своїм головним починанням підприємець вважає «Школу фермерів», що стартувала в 2009 році в Іллінському районі Пермського краю. Основна мета школи – допомогти безробітним випускникам дитячих будинків налагодити свій бізнес і стати на ноги.
Проект реалізується в кілька етапів: спочатку в школу на курси профорієнтації та соціалізації запрошуються 30 учасників віком 18-23 років. Кращі хлопці проходять курси професійної підготовки за різними спеціальностями, пов’язаними з агробізнесом. В ідеалі після цього вони зможуть отримати кредит, побудувати будинок і ферми, закупити обладнання. Перші 15 випускників вже стали підприємцями. Горєлов налагодив постійні канали збуту фермерської продукції, що дозволяє підліткам реалізовувати свою продукцію і отримувати прибуток. «У ЗМІ часто пишуть, що у випускників дитячих будинків тільки два шляхи: на панель і у в’язницю, – каже В’ячеслав. – Я хочу запропонувати їм третій шлях – піти у підприємці».
Туризм для інвалідів
Перша в Росії туристична компанія для людей з обмеженими можливостями «Ліберті» існує в Санкт-Петербурзі з 2004 року. Її засновниця Наталя Гаспарян завжди мріяла про власний туристичний бізнес. Але коли надумала його запускати, зрозуміла, що ринок уже поділений,та існує гостра конкуренція. «Тому ми вирішили надавати послуги націлені на певний сегмент, придумати щось нове», – каже Наталя. І придумали туризм для інвалідів.
Близько року компанія займалася дослідженням північної столиці, щоб оцінити доступність основних визначних пам’яток, готелів, кафе і ресторанів. У 2005 році Наталія зі своїми партнерами взяла участь у туристичній виставці в Берліні, де не тільки встановила перші ділові контакти, а й усвідомила масштаби відсталості Росії від Європи в галузі туризму для інвалідів.
Спочатку компанія «Ліберті» працювала тільки на прийом іноземних туристів з обмеженими можливостями, а в 2006 році Гаспарян стала працювати і з російськими клієнтами. Спочатку на маршрутах по Санкт-Петербургу, а з 2010 року – по всьому світу. За рік «Ліберті» обслуговує 150 туристів з обмеженими можливостями.
«З російськими інвалідами працювати складніше, – зізнається Наталя. – Вони мало соціалізовані, недовірливі, підозрілі. Їм дуже складно доводити, що за послуги необхідно платити, що ми – комерційна фірма, а не держустанова». Тури за кордон у її агентстві коштують €1000-2000, сюди входить і розробка туру з урахуванням доступності всіх будинків, організація спецтранспорту, розселення інвалідів в готелі, надання спеціально навчених гідів. За рахунок досить високих цін для іноземних туристів, що приїжджають до Росії (10-денний тур Санкт-Петербург – Москва коштує €2000), компанії вдається знизити ціни для росіян, що вилітають за кордон (наприклад, у квітні тур на шість днів у Парижі обійшовся клієнту в €1100).
Фінансові показники – слабке місце будь-якого соціального підприємства. Однак обіг компанії «Ліберті» цього року склав 3 млн. рублів. У 2010 році проект «Ліберті» отримав фінансову підтримку від фонду «Наше майбутнє» в рамках «Регіонального конкурсу в сфері соціального підприємництва». Нагородою стала безвідсоткова позика у розмірі 1725 тисяч рублів терміном на 4 роки. «Ми плануємо витратити гроші на рекламу та участь у міжнародних туристичних виставках, дослідження нових маршрутів (Київ, Москва, Рига), дообладнання спецавтобусу та навчання персоналу», – говорить Гаспарян.
Приватний музей
Наталія Нікітіна, директор некомерційного партнерства «Місто-музей», займається відродженням втрачених смаків. У 2009 році за її безпосередньої участі в Коломиї був відкритий музей «Коломенська пастила», де відвідувачам пропонують спробувати оригінальну пастилу за старовинним рецептом.
Музей приватний, всі нові проекти музею доводиться запускати за власний рахунок: самостійно проводити історичні дослідження, шукати втрачені рецепти, реставрувати пам’ятники культури, видавати журнал і книжки, знімати кіно, проводити освітні заходи.
А тепер ще й займатися виробництвом. Наталя розповідає, що коли співробітники знайшли старовинний рецепт пастили, вона намагалася розмістити замовлення на її виробництво на великих кондитерських фабриках Підмосков’я. Але всі відмовили: «Довелося налагоджувати виробництво власними силами».
Тепер на міні-фабриці при музеї крім традиційної коломенської пастили випускають ще 25 сортів, серед яких є улюблені ласощі російських письменників – домашня пастила родини Толстих і «червона» пастила Достоєвського. Музей приймає майже 3500 відвідувачів на рік, у штаті – 30 чоловік.
Музей двічі ставав лауреатом конкурсу «Мінливий музей у мінливому світі» Благодійного фонду Володимира Потаніна, а в 2010 році отримав підтримку від фонду «Наше майбутнє».
Джерело: Forbes.ru
Автор: Олена Тимохіна
Опубліковано – community.livejournal.com/funandcharity/24739.html
Коментар Андрія Нікітіна:
Протиставлення благодійності і соціального підприємництва – некоректно і тільки ще більше дезорієнтує людей. Авторам варто серйозніше вивчати питання і точніше користуватися термінологією.
Адже жорсткої межі між благодійністю та соц. підприємництвом немає. Частіше буває взаємопроникнення явищ, і прикладів цьому безліч. По суті, ці два терміни позначають два суміжних, взаємно доповнюють один одного виду однієї і тієї-ж соціально відповідальної діяльності, але ніяк не АЛЬТЕРНАТИВУ один одному.
– Альтернатива (від лат. Alternatus – інший) – ситуація, в якій слід зробити вибір однієї з двох взаємовиключаючих можливостей –
Я вважаю це питання дуже важливим, оскільки свідомо чи несвідомо, своїм формулюванням, автор поставив під сумнів самодостатність цінностей, що лежать в основі благодійної діяльності (співчуття, милосердя, жертовність, справедливість) і протиставив їм матеріальну мотивацію соціального підприємництва (а не доповнив, що було б якраз коректно!).
Ось так – невелика підміна "і" на "або" – і система цінностей перевертається.