287 героїв Другої Світової нарешті спочивають із миром завдяки благодійникам

6 травня 2012 на території Спасо-Преображенської обителі милосердя в урочищі «Суха» (територія Ясногородська сільської ради, Вишгородського району, Київської області) з військовими почестями і за православним обрядом відбулося перепоховання 48 воїнів Радянської Армії. На захід із Росії приїхали племінники бійця Колесниченка Михайла Івановича, особу якого вдалося встановити за медальйоном. 

Микола та Олексій Колесниченки, племінники червоноармійця Михайла Колесниченка: 
«Коли пошуковики повідомили нам про знайденого дядька, відчуття наші були складні – була і радість, і скорбота, а зараз ми відчуваємо гордість. Виявилося, Михайло Іванович загинув у перші дні війни, захищаючи Київ. Монети-талісмани, які він взяв із собою, щоб повернутися додому, були залиті кров’ю.

У нашій сім’ї четверо братів пішли на війну, а повернулися лише двоє. Була думка перевезти останки дядька на батьківщину, але вирішили, що краще нехай він спочиває на святому місці. Адже тут заклали храм, тут прекрасний догляд і привітні люди. А на могилу дядька ми привезли землю з його Батьківщини, Волгоградської області.

У нас не було ні тіні сумніву – приїжджати чи ні. Коли знайшли дядька, це було щось неймовірне. Адже тепер ми знаємо, де він, і обов’язково наступного разу приїдемо разом із дітьми та онуками».

Перепоховання відбулося в 7 разів. Завдяки роботі пошукових груп від сьогодні в у братській могилі спокій знайшли 287 солдатів і офіцерів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни на Ясногородському, Лютізькому, Букринському і Окуніновському плацдармах.

Олександр Тарасюк, заступник голови Українського благодійного фонду пошуку «Пам’ять» :
«Наше гасло, присутнє завжди, це «СОВІСТЬ, ЧЕСТЬ, ПАМ’ЯТЬ». Ця робота – наше друге, громадське, життя. Ми вибрали для себе шлях пошуковика. Пошуки 48 похованих сьогодні солдат велися протягом року. Ними займалися близько 100 осіб. 

Під час пошукових робіт ми знаходимо останки солдатів і різні експонати. У разі знаходження останків, проводиться відповідна ексгумація, складаються необхідні акти для подальшого перепоховання за всіма правилами військових звичаїв. Якщо вдається встановити особу солдата, то починається пошук родичів. Це дуже складна процедура, в якій бере участь величезна кількість людей. Пошук проводиться через архіви і соціальні мережі, через військкомати і сільради. Адже не варто забувати, що знайдені солдати можуть бути вихідцями з будь-якої точки колишнього Радянського Союзу. На жаль, статистика свідчить, що 95% знайдених є невідомими солдатами. Цьогоріч нам пощастило і завдяки допомозі співробітників Національного музею історії Великої Вітчизняної війни, нам вдалося встановити особу і розшукати родичів загиблого бійця Колесниченка Михайла.

Що стосується речей, які ми знаходимо, їх передаємо в національні та шкільні музеї. Крім того, ми зараз працюємо над створенням нового музею «Подвиг православного народу в роки ВВВ», який формується на території Спасо-Преображенської обителі милосердя.

За роки спільної роботи у нас склалися чудові стосунки з жителями обителі. Нас завжди чекають і зустрічають тут, і сестри в прекрасному стані утримують солдатський меморіал! Хвала їм і дяка за все!»

Встановити особу червоноармійця Михайла Колесніченко вдалося співробітникам Національного музею історії Великої Вітчизняної війни.

Андрій Солонець, старший науковий співробітник Національного музею історії Великої Вітчизняної війни: 
«У знайденому медальйоні лежала інформація, що ідентифікує особу солдата. Такі медальйони були у всіх до 1943 року, але потім був виданий указ, що це не обов’язково. Тим не менше багато солдатів продовжували їх носити. Якщо у воїна не було медальйона або особистих речей, то його особу неможливо встановити. У випадку з упізнаним Михайлом Колесниченком дуже пощастило, що папір добре зберігся. Тому що часто час і зовнішні фактори не дозволяють розшифрувати всі записи.

Останки бійця були знайдені поблизу Окуніновського плацдарму. Бої там тривали з кінця серпня до початку вересня 1941 року. 19 серпня 1941 Ставка прийняла рішення відвести війська на лівий берег Дніпра і зупинити наступ німців на Київ. Для цього були кинуті всі сили, в результаті чого наступ німців було зупинено. На місці цих боїв кілька років тому пошукачі знайшли останки 75 радянських солдатів, з них медальйони були у 18, з них співробітникам музею вдалося прочитати 13».

Віддати почесті полеглим героям приїхали Знаменна група і Стрілецький взвод, ветерани, представники районної влади, громадських організацій, співробітники посольств Російської Федерації та Республіки Білорусь в Україні, служителі церкви, місцеві жителі і гості з інших міст України.

Олексій Михайлович Школенко, учасник бойових дій 1941-1945 рр., капітан I рангу у відставці, Голова Ради ветеранів Дніпровської військової флотилії:
«Пам’ятаю, як вибухи снарядів засипали бійців живцем. Я схиляю голову перед молодими пошукачами, які здійснюють таку благородну місію. Робота це важлива і потрібна для увічнення пам’яті. Тисячі бійців іще лежать без поховання, не віддані землі за християнським звичаєм. Серед моїх бойових товаришів теж є ті, хто так і залишилися без вісті зниклими.

Такого роду заходи особливо важливі для молоді, щоб вона не забула про той великий подвиг, який зробив наш народ. Різні впливу спотворюють історію війни, намагаються заплутати. А такі заходи вносять правду».

Панахиду за покійними воїнами відслужив Вікарій Київської Митрополії УПЦ єпископ Броварський Феодосій.

Вікарій Київської Митрополії УПЦ єпископ Броварський Феодосій: 
«Бог дарував нам набуття останків воїнів, полеглих за святу землю в роки страшної Великої Вітчизняної війни, через пошукачів, які несуть добровільне служіння пам’яті полеглих. Пошук і гідне упокоєння воїнів несуть у собі високу духовність, висхідну до подвигу прославленого святого Георгія Побідоносця, покровителя ратників.

І хоча імена солдатів не відомі, вони не залишилися невідомими у Господа, тому ми віддаємо їм гідні почесті і відспівуємо їх за православним звичаєм.

Сьогодні ми освятили місце під будівництво храму на честь Усіх Святих і спорудили на ньому хрест, щоб у майбутньому в ньому щодня проголошувати православну молитву в пам’ять про воїнів-героїв, оскільки вони гідні поваги і народного шанування».

Під час заходу було закладено храм-пам’ятник на честь Усіх Святих, у пам’ять про безсмертний подвиг захисників Вітчизни.

Вікторія Івченко, керівник «Фонду духовного відродження громадян «Виховання», сестра милосердя:
«Це місце позначене Богом. Чудові люди несуть таке відповідальне завдання, як пошукова діяльність. Наша співпраця почалася чотири роки тому. Колись в урочищі Суха, де формується Спасо-Преображенська обитель милосердя, вже існувала братська могила з радянських часів, але останки солдатів були вилучені та перевезені в інше місце. Тоді до нас звернулися пошуковики, у яких була проблема із захороненням знайдених загиблих воїнів. Вони просили відновити братську могилу і передати її під наше піклування. Ми погодилися, тому що вважаємо, що місце масового поховання має нести в собі духовне начало і мати виховне значення.

Ми доглядаємо за могилою, в якій на сьогодні знайшли упокоєння 287 воїнів Великої Вітчизняної війни. Присутність на території обителі останків воїнів спонукало нас до будівництва меморіального комплексу військової слави народу. Стіни невеликого музею ми вже звели, в майбутньому він наповниться експонатами, знайденими в ході пошукових робіт. А сьогодні вікарій Київської митрополії, єпископ Броварський Феодосій освятив місце під будівництво храму Всіх Святих.

Усе почалося з братської могили, тому храм ми присвячуємо героїзму, подвигу солдатів, які поклали життя за нашу свободу, а також тим, хто живий, хто переніс тягар війни, і всім, хто несе в серці любов.

Звичайно ж, без підтримки нам не обійтися. Чотири роки ми живемо без електрики, без системи водопостачання, але це малі проблеми, а попереду будівництва храму-пам’ятника в пам’ять про загиблих воїнів та музею. Запрошуємо до нас всіх, кому дорога пам’ять про героїзм наших дідів і прадідів, кому важливо духовне відродження нашого народу».

Руслан Бахтиєв, куратор Всеукраїнського благодійного фонду «Зоряна мрія»
«У нас стало модним лаяти Україну: все у нас не так і неправильно! А коли дивишся на останки воїнів, які героїчно віддали своє життя – найцінніше, що є у людини – за порятунок Вітчизни, дивлячись на ветеранів Великої Вітчизняної війни, замислюєшся над природою їхньої мужності і відваги, їхньої відповідальності за долі країни, народу і своєї сім’ї! Невже їм було легше, ніж нам у ці дні? В який момент ми втратили почуття любові до Батьківщини, чому звинувачуємо когось у нашій невлаштованості, чому перестали відчувати себе чоловіками? Їхній приклад служить нам джерелом натхнення і відповідальності в наших справах, їхня самовідданість змушує нас працювати над соціальними проблемами, залучати людей і долучатися самим до добрих справи. На цьому грунтується робота фонду «Зоряна мрія», цим живуть наші друзі, так ми свого часу вирішили жити для себе. Ми в боргу перед тими, чиї імена назавжди втрачені, хто заради дружби і братерства прикривав власним тілом бойового товариша, хто, повернувшись із війни, будував для нас нове, безбідне, хлібне життя! Віддаючи данину пам’яті, ми щиро взяли на себе частину організаційного процесу заходу, це те найменше, що ми можемо зробити сьогодні».

Урочище «Суха» є частиною Ясногородська плацдарму – місця жорстоких боїв за Дніпро в 1943 році, з яких почалося визволення Києва. Урочище 7 разів переходило з рук у руки: обидві сторони докладали максимум зусиль для того, щоб закріпитися на цих висотах. Як наслідок, вони несли великі людські втрати. У складній бойовій обстановці не завжди вдавалося винести і поховати загиблих, тому до цих пір щороку пошукові групи знаходять у цьому районі тих, хто залишилися на полі бою, і з військовими почестями передають їх землі.

Організатори заходу: Український благодійний фонд пошуку «Пам’ять», Київська громадська організація «Товариство ветеранів розвідки військово-морського флоту», Благодійна організація «Фонд духовного відродження громадян «Виховання», Всеукраїнський благодійний фонд «Зоряна мрія», Вишгородська міська рада, Вишгородська районна державна адміністрація.

Фотограф заходу – Еміль Бахтиєв.

Контакт:
Марія Комісарова
Тел. +3 (097) 818-11-18