БІБЛІОТЕКА » ПУБЛІКАЦІЇ В ЗМІ

• Дайджест філантропії No.6, 2010 28-07-2010 Цей номер присвячений новинам у сфері філантропії в Україні та за кордоном. Пропонуються конкурси, семінари, вакансії щодо актуальних питань філантропії. Розглядаються зміни щодо реєстрації благодійних організацій в Україні, різні підходи та думки з оцінки філантропічної діяльності.
  Електронна підписка на бюлетень за ел. адресою:
  PhilanthropyUkraine+subscribe@googlegroups.com
  
  
  • Digest-Philanthropy-6-2010.pdf
• "Кореспондент" про проект ФСЄ зі створення центрів дозвілля для людей похилого віку 27-07-2010 Ознайомитися з матеріалом можна тут.
  
  
  • Фонд Східна Європа
• Суспільство «Казенні діти». Чи потрібні їм інтернати?// Радіо Свобода 18-07-2010 Інтернати як такі віджили свій вік, кажуть громадські активісти, відтак спроба нинішньої влади збільшити мережу інтернатів вони вважають недоречною, навіть шкідливою для виховання дітей-сиріт.
  
  Відсутність соціалізації
  
  За даними Державного комітету статистики, в Україні існує 684 інтернати. Кількість дітей-вихованців поступово зменшується, відтак немає потреби збільшувати число цих закладів, зазначає Галина Постолюк, керівник однієї з благодійних організацій. Навпаки, за її словами, слід відмовитися від такої форми виховання дітей.
  
  По-перше, це економічно невигідно. На утримання двох дитячий будинків, в яких перебуває сотня сиріт, в рік держава виділяє 10 мільйонів гривень. Якщо ж дитина виховується у прийомній сім'ї - це у 4-6 разів дешевше.
  
  По-друге (і це найголовніше) з інтернатів діти виходять морально скаліченими, зазначає Галина Постолюк. «Є маса досліджень, проведених різними закордонними організаціями. На жаль, даних по Україні немає, але я впевнена, що результати, якщо і відрізняються, то незначно. Тільки 5 % дітей, які виховувалися в інтернатному закладі отримують постійну роботу і створюють свою сім'ю, 30% з них стають на кримінальний шлях. Я впевнена, що практично так воно і є». З досвіду соціальної роботи Галини Постолюк в одному з районів Київської області, практично 50% сімей, які знаходяться в групі ризику вилучення дітей, це сім'ї, створені колишніми випускниками інтернатних закладів. І відбувається так, бо вони не мають моделі сімейного виховання, - пояснює керівник організації.
  
  Павло Гладченко у 6 років залишився сиротою. Інтернат, в якому він виховувався, вважався одним із зразкових у Радянському Союзі. Тепер він - керівник соціального проекту, який допомагає сиротам. За словами Павла, у кращому випадку вихованці інтернатів забезпечені мінімальним матеріальним набором - їжею, дахом над головою, медичним обслуговуванням, можливість навчатися. Але вони не мають головного - людського спілкування і розуміння їхніх проблем.
  
  «Одна з основних проблем, яку мають випускники інтернатів - це відсутність соціалізації. Вони не підготовлені до життя. Уявіть собі - ви переїжджаєте в іншу країну, у вас немає друзів, родичів, квартири. Все, що у вас є - це знання мови. Спробуйте вижити!»
  
  Виховання та навчання: об'єднати чи розмежувати?
  
  Дитина-сирота має ті ж самі права, що й діти, які мають батьків. Система ж інтернатів обмежує свободу безбатченків, ці заклади фактично ізолюють сиріт від суспільства, стверджує Надія Кабаченко, директор школи соціальної роботи при університеті «Києво-Могилянська академія». На її думку, необхідно розмежовувати виховання і навчання дітей-сиріт. Безбатченки мають ходити до школи разом з іншими своїми однолітками.
  
  «Ми обмежуємо можливості дітей. В інтернаті вони перебувають більшу частину часу, їх там навчають, вони там живуть, харчуються - традиційна система нашого інтернату. Але інтегруватися в суспільство шансів у них дуже мало. Тому що школа, громада, сім'я це ті речі, які виступають основними чинниками, які допомагають дітям зрозуміти, як потрібно жити, як люди спілкуються. І тому коли я думаю про запропоновані прем'єр-міністром зміни, то розумію: це перехід до того, що називається «стигматизацією». Тобто спочатку ми класифікуємо, що дитина сирота, потім поміщаємо її у відповідний центр, і діти-сироти з самого раннього дитинства усвідомлюють, що вони не такі як всі, - пояснює Надія Кабаченко.
  
  Забезпечення освітніх потреби багатьох дітей є безперечним плюсом інтернатних закладів, стверджує Віра Шинкаренко, начальник відділу освіти осіб з особливими потребами департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти та науки. Крім того, для навчання до інтернатів можуть ходити діти з малозабезпечених і неблагополучних родин.
  
  «В окремих випадках можуть залучатися діти з малозабезпечених дітей - це положення 2003 року. В чому тут суть: діти можуть приходити навчатися, а потім йти додому. Тобто відбувається це без вилучення з сім'ї. Це особливо важливо для дітей, які мають відхилення у здоров'ї , - зауважує начальниця відділу.
  
  Поступова відмова від інтернатів...
  
  Три роки тому було ухвалено державну програму реформування закладів для дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування. Вона передбачала поетапне закриття цих закладів, натомість покликана була розвивати інші форми виховання безбатченків - опіку, прийомні сім'ї, і нарешті, усиновлення. Але реформи, якщо і відбуваються, то досить повільно. Інтернати як були, так і залишилися підпорядковані різним міністерствам, до того ж вони є обтяжливими для місцевих бюджетів, з яких фінансуються, стверджує Зінаїда Кияниця, заступник директора однієї з громадських організацій.
  
  «Ті ресурси, які витрачаються сьогодні на інтернати, мають перейти на розвиток сімейних форм, на розвиток системи соціальних послуг, на підтримку самих вразливих сімей з дітьми», - впевнена вона.
  
  За словами Зінаїди Кияниці, країни Західної Європи ще півстоліття тому відмовилися від інтернатів. Найпоширенішою системою опіки у державах Євросоюзу є виховання сиріт у так званих «гостинних сім'ях», розповідає брюссельський кореспондент Радіо Свобода.
  
  У державах Європейської співдружності діти без батьківської опіки перебувають у сирітських притулках або дитячих закладах іншого типу. Однак, ці установи не мають нічого спільного з інтернатами, які тут існували раніше, але були реформовані у відкритіші заклади з пристойним фінансуванням, малою кількістю вихованців та персоналом досвідчених педагогів, лікарів та дитячих психологів. Проте, найпоширеніша система опіки про сиріт чи покинутих дітей у Європі - це виховання у так званих «гостинних сім'ях».
  
  Бельгійці Крістіан Ремі та Кармела Стелато мають троє своїх дітей та ще опікуються дванадцятирічною дівчинкою Сарою, яку немовлям взяли у «сирітських яслах».«Ми взяли Сару на виховання, бо її батьки не спроможні опікуватися нею. Такі діти тимчасово перебувають у спеціальних «яслях для покинутих», доки їх не візьме якась з «гостинних родин». Тому, Сара - не сирота, а її батьки, за бажання, можуть з нею бачитися», - каже Крістіан.
  
  Його дружина Кармела додає, що перед тим, як стати «гостинною родиною» їх протягом півроку ретельно вивчали, анкетували та відвідували соціальні працівники. Сім'я також перебувала під наглядом протягом декількох років, вже маючи Сару на своєму утриманні.
  
  З іншого боку, держава активно заохочує родини до піклування про дітей-сиріт і допомагає їм фінансово. Наприклад, на виховання Сари Кармела та Крістіан отримують приблизно 500 євро - щомісячну допомогу сумою 250 євро та ще стільки ж - у формі субсидії від місцевої влади.
  
  Досконала та гуманна система опіки за сиротами та дітьми з неблагополучних сімей - одна з умов європейської інтеграції . Наприклад, Румунія, де система інтернатів була дуже поширена, перед вступом до ЄС була змушена реформувати її, створивши соціальні установи іншого типу, насамперед, покращивши їх фінансування.
  
  Перехід до сімейних форм виховання
  
  Євросоюз неодноразово пропонував і Україні технічну допомогу для реформування соціальних установ, що піклуються про сиріт та дітей з неблагополучних сімей. Однак, суттєвих зрушень в цьому напрямку експерти не відмічають. В Україні хоч і практикують різні альтернативи інтернатам, однак впровадження новацій лише починається.
  
  Наприклад, для соціалізації дітей, які живуть в інтернатах, існує методика наставництва - спеціально навчені люди можуть приходити в інтернати, провідувати дітей, спілкуватися з ними. Ця методика стосується насамперед підлітків, які мають дуже мало шансів отримати сім'ю. Вона допомагає спілкуванню поза межами звичного кола співмешканців.
  
  Ще однією альтернативою постійному перебуванні в інтернаті є патронатна сім'я або сім'я вихідного дня. Людей, які бажають допомагати дітям, навчають і вони отримують статус патронатних батьків. Після цього вони мають право не тільки відвідувати дитину в інтернаті, але й забирати її додому, наприклад на вихідні та канікули.
  
  Важливою формою сімейного влаштування дітей є також і прийомні родини термінового влаштування. Найчастіше в них знаходяться діти, з біологічними батьками яких йде робота для подальшої можливості повернути дитину в рідну сім'ю. Отже, найважливішими напрямками роботи в сфері захисту дітей фахівці називають підтримку біологічної родини, створення державних механізмів підтримки сімей з дітьми, які перебувають в кризі, розвиток системи соціальних працівників, а також сприяння сімейним формам виховання. За успішної роботи за всіма напрямками, притік дітей в інтернати припиниться і тоді відкриється шлях до реформування інтернатних закладів.
  
  
  
  • Радіо Свобода
• В Україні необхідно запроваджувати практику функціонування фондів громад 17-07-2010 За її словами, фонди громад працюють уже століття і довели свою ефективність у багатьох країнах світу. "Розвиток цього руху протягом останніх років відбувається дуже активно. Якщо в 2000 році у світі налічувалось 835 фондів громад, то вже в 2004 р. їх було понад 1120, а в 2008 - майже 1,5 тисячі фондів громад. Тобто це модель, яка є найбільш успішною та дієвою", - сказала А.Гулевська-Черниш.
  
  Ідея щодо впровадження фонду громади не є новаторською для України. За співпраці міжнародних організацій у 2004-2006 роках були зроблені перші кроки для запровадження концепції фондів громад у нашій державі, але ідея лишилась законсервованою. "Та ми вирішили, що треба її запроваджувати і в Україні, підтримувати цей напрямок", - відзначила директор Українського форуму благодійників.
  
  Як стало відомо в ході засідання "круглого столу", в нашій країні нещодавно було реалізовано проект "Корпоративна та приватна філантропія: можливості для розвитку громадянського суспільства в Україні". Його мета - мобілізація малого та середнього регіонального бізнесу, а також потенційних приватних донорів. "Ми зрозуміли, що отримуємо унікальний досвід, якого в Україні ще не було", - підкреслила керівник цього проекту Дар'я Непочатова.
  
  За її словами, реалізація проекту засвідчила, що благодійництво для українського бізнесу не є новою справою, але "існує потреба переходу від цієї хаотичної діяльності до систематичної. Вона вже визріла у місцевого бізнесу. І модель фонду громади є цікавою для нього".
  
  Фонд громади - незалежна, неприбуткова, благодійна організація, яка діє в чітко визначеній громаді з метою вирішення її актуальних проблем шляхом мобілізації, акумулювання та розподілення місцевих ресурсів (пожертви місцевих бізнес-компаній, місцевий бюджет, внески фізичних осіб) через надання грантів.
  
  
  • УКРІНФОРМ
• Фонди громад: уміти викликати апетит в уже ситого 16-07-2010 Ідея щодо впровадження фондів громад не є новою для України. Але, в силу різних причин, вона так і не мала потужного поштовху. Саме тому метою проекту було мобілізувати малий та середній регіональний бізнес, а також потенційних приватних донорів; познайомити їх з різними інструментами благодійництва та можливостями розвитку власної стратегії корпоративної філантропії; мотивувати їх надавати підтримку громадським організаціям через фонди громад.
  
  Треба зазначити, що фонди громад – це незалежна, неприбуткова, благодійна організація, яка діє у чітко визначеній громаді з метою вирішення її актуальних проблем шляхом мобілізації, акумулювання та розподілення місцевих ресурсів (пожертви бізнес-компаній, місцевий бюджет, внески фізичних осіб тощо) через надання грантів.
  
  Анна Гулевська-Черниш, директор Українського форуму благодійників, відкрила круглий стіл історією питання в Україні. За її словами, протягом 90-х років завдяки активній підтримці міжнародних донорів та програм технічної допомоги в Україні відбувся великий поштовх до розитку організацій громадянського суспільства та формування великої кількості місцевих ініціатив громадян, спрямованих на покращення якості життя у громадах. Проте з середини 2000-х років донори почали виходити з України, що безпосередньо відзначилося на кількості та якості діяльності громадських та благодійних організацій та ініціативах громадян.
  
  На фоні цієї ситуації експерти Форуму почали вивчати міжнародний досвід щодо впровадження моделей, які б сприяли мобілізації місцевих ресурсів на підтримку громадських ініціатив. І такою моделлю виявилися фонди громади (ФГ). Загалом, фонди громад працюють вже майже сторіччя та довели результативність у 1441 громаді у 84 країнах світу. Особливо активними в цьому плані є США та Європа. В Україні можна відзначити кілька хвиль запуску ідеї фондів громад, проте великого спалаху так і не довелося спостерігати. Експерти намагалися виявити, що бракує для того, щоб «колесо поїхало». Одна із проблем – низький рівень залучення саме вітчизняних ресурсів для підтримки ФГ (бракує як приватних пожертв від населення, так і підтримки бізнесу). Елемент залучення місцевих ресурсів поки що не спрацював. Тоді ініціатори вирішили, що важливо презентувати, «продати» ідею фондів громад активним лідерам та бізнес-середовищу українських громад. І протягом останніх 6 місяців було зроблено перший крок до просування фондів громад в українські громади.
  
  За словами Дар’ї Непочатової, керівника проекту «Корпоративна та приватна філантропія: можливості розвитку громадянського суспільства в Україні», акцент презентацій був зосереджений на бізнесі. Але в ході проекту, стало зрозуміло, що це також унікальна можливість для громадських організацій.
  
  Таким чином, було відпрацьовано 8 пілотних проектів (громади обирались шляхом конкурсу). Головна мотивація для бізнесу взяти участь у конкурсі (оскільки прямої вигоди тут не було) – бажання змінити ситуацію в регіоні, мобілізації громади до самостійного вирішення проблем. Критерії, за якими обирали переможців – активна благодійна діяльність та наявність широких контактів в бізнес-середовищі.
  
  Проект включав кілька компонентів:
  1. соціологічні дослідження (наскільки готова громада до фондів громад);
  2. відкрита дискусія з представниками благодійних та громадських організацій;
  3. «бізнес-вечеря», де презентували інструменти корпоративної філантропії, ФГ.
  
  Експертами виступили представники Українського форуму благодійників, які мають практичний досвід в реалізації благодійних проектів. Ключовими висновками, які можна зробити від зустрічі з бізнесом: місцеві підприємці мають досвід в реалізації благодійних проектів, а також існує потреба переходу від хаотичності до системної роботи. Результатами проекту, за словами Дар’ї, стали: в більшості громад створено ініціативні групи, які мають плани на 3-6 місяців, а також деякі громади вже провели свої перші заходи.
  
  Насамкінець виступили експерти проекту. Володимир Шейгус, директор програми «Школа фондів громад» ГО ІСАР «Єднання», в своєму виступі відзначив, що попереду великий шлях просвіти людей на предмет - що таке фонди громад. Наразі більша ініціатива лунає від громадських організацій. Хоча вражаючим результатом є співпраця з бізнесом: окремо взяті бізнесмени роблять те, що мають робити фонди громад. Він також згадав, що іноді було непросто приїжджати в регіони та бачити людей, які не знають, чого від них очікують. Часом, здавалось «що ми привезли шоу». Тому є велика потреба в тому, щоб розказувати про нові інструменти благодійності.
  
  Яків Рогалін, директор благодійного фонду «Доброта», відзначив, що це не перші спроби на шляху розвитку фондів громад.
  
  Єдиний спосіб «змусити віслюка пити біля води» - викликати у нього спрагу, так образно охарактеризував пан Яків роботу з організації ФГ. Найважливіша навичка – уміти викликати апетит в уже ситого.
  Також директор БФ «Доброта» поділився своїми оцінками щодо становища ФГ в Україні:
  1. Невігластво в розумінні концепту ФГ – нерозуміння;
  2. Патерналізм – уявлення про те, що діяти можна тільки при сприянні влади (але це цілковита профанація);
  3. Пасивність – очікування, що хтось інший зробить (властиво для пострадянського простору), бажання тільки роздавати ресурси. Фонди громад - "як бджоли, які роблять 120-150 тис. вилетів на мільйони квітів. Квіти їх би давно отруїли, якби бджоли їх не запилювали. Треба пам’ятати, що єдина місія – це корисність".
  4. Песимізм – часто, якщо один раз щось не вдається, люди вважають, що це в принципі не можливо.
  5. Профанація – фонди громад будуть видавати за «кишенькові» фонди мерів
  6. «Пофігізм» - не звикли працювати на конкретний результат.
  
  За словами експерта, фонди громад – це не тоді, коли великий бізнес жертвує, а коли бідні люди показують приклад багатим. Яків Рогалін наголосив, що благодійність – це вибір.
  
  Захід проведено за сприяння USAID, UNITER, Pact
  
  
  
  • Громадський простір
• Інформаційний бюлетень «ЛЮДИ С ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В СУСПІЛЬСТВІ», випуск 3, червень 2010 13-07-2010
  
  
  • завантажити "Людина і парадокс" в PDF
• Оподаткування податком на прибуток надання благодійної допомоги 07-07-2010 Наразі ми хотіли б звернути увагу на оподаткування податком на прибуток надання благодійної допомоги. Ця діяльність відіграє важливу роль у країнах з розвинутою економікою, так як є високоефективним, прозорим та контрольованим перерозподілом суспільних фондів. До цього часу благодійництво в Україні мало порівняно незначні обсяги.
  
  Дослівне тлумачення п. 8.1.1 Розділу ІІІ проекту є досить сприятливим для благодійників, так як, фактично, дозволяє зарахування для цілей оподаткування витрат по благодійним внескам без обмежень, які передбачені чинним законодавством. Нагадаємо – зараз дозволяється відносити до валових витрат суму коштів та майна, переданих неприбутковим організаціям, у розмірі не менше двох і не більше п’яти відсотків оподаткованого прибутку попереднього року.
  
  В той же час, благодійні внески завжди привертали увагу податкових органів, тому можна очікувати їх менш ліберального підходу до тлумачення кодексу. Крім вказаної норми, проект також містить норми, що дозволяють лише обмежене зарахування деяких витрат, які подібні до благодійницьких (п. 7.10.6 Розділу ІІІ). Так, наприклад, обмеженому зарахуванню підлягають суми коштів або вартість майна добровільно перераховані (передані):
  • до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування у розмірі, що не перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік;
  • для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям, музеям–заповідникам у розмірі, що не перевищує 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік.
  Існує ризик того, що вищевказані норми (загально дозвільна та обмежено дозвільні) можуть тлумачитись податковими органами як конфліктуючі одна з одною. Згідно проекту кодексу такий конфлікт буде тлумачитись податковими органами на користь інтересів бюджету, а не платника податків-юридичної особи ( саме так можна витлумачити положення п. 4.1.4 Розділу І проекту).
  
  У випадку такого тлумачення можна очікувати певного зменшення обсягів надання благодійної допомоги в Україні. Така діяльність ніколи не була прямо залежною від податкового режиму таких внесків. В той же час, створення податкових преференцій може виступити тим додатковим стимулом, що може прискорити розвиток благодійництва в Україні. Тому ми пропонуємо прямо вказати у п. 7.10.6 Розділу, що кошти, передані неприбутковим організаціям з благодійницькою метою, враховуються у складі витрат у повному обсязі.
  
  Олег Шмаль, менеджер відділу податкових та юридичних послуг PricewaterhouseCoopers в Україні
  
  
  • PricewaterhouseCoopers
• Волонтерство в Україні 30-06-2010 Газета "Сирець"
  Травень 2010р.
  Спецвипуск "Волонтерство в Україні"
  
  Cпільний проект Всеукраїнського благодійного фонду «Зоряна мрія» та Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  
  Містить інформацію про Український форум благодійників, коментарі координатора інформаційних проектів УФБ Лесі Ярошенко (с.4), інтерв'ю з українськими волонтерами, репортажі з волонтерських заходів, "Пам'ятку волонтера", фоторепортажі.
  
  Електронну версію газети можна скачати з файлообмінників:
  www.4shared.com/file/p7bBEeYc/volonter_.html або
  http://depositfiles.com/ru/files/8y025gxrw
  
  Друкована версія зберігається в архіві Українського форуму благодійників.
  
  
  
• Потанин дал денег на Эрмитаж 30-06-2010 Коммерсант-Деньги
  № 25 (780),
  28.06.2010
  Владимир Боровой
  
  Российский миллиардер Владимир Потанин, занимающий 25-е место в списке Forbes, предоставит в распоряжение Эрмитажа $5 млн. Как сообщается, для передачи средств будет использован специальный эндаумент-фонд.
  
  Повний текст замітки читайте на сайті тижневика "Деньги".
  
  
• Благодійник України, або Вельможа з козацького роду 30-06-2010 Іменем закону
  25.02.2010
  Лев Кудрявцев
  
  ...Трощинський допомагав бідним козацьким родинам, удовам, сиротам. Саме за це Микола Гоголь назвав його «благодійником України». Біограф Трощинського Олександр Салій пише, що він «сприяв у вихованні і матеріальному забезпеченні ряду молодих діячів, які згодом яскраво виявили себе на теренах розвитку держави, права, науки, літератури, мистецтва». Серед них – і той же М.Гоголь, якому Трощинський допоміг вступити до Ніжинської гімназії, і художник В.Боровиковський, і вчений, засновник Харківського університету В.Каразін, і керівник кодифікації Основних державних законів Російської імперії М.Сперанський.
  
  Повний текст читайте на сайті громадсько-правового тижневика "Іменем закону".