Часто перший крок у благодійність стає останнім через шахрайство у цій, такій чутливій, сфері. Численні блогери описують свої історії розчарування. Крики душі супроводжуються коментарями обурення і висновками: через шахраїв постраждають ті, кому допомога справді потрібна – на все життя бажання відбили. Дозволю собі крамольну думку: благодійники-невдахи подекуди самі винні. Адже ми не стрибаємо в море, не вміючи плавати – принаймні без рятувального жилета. Не сідаємо за кермо, не вміючи водити авто. І навіть не купуємо одяг, не знаючи розміру чи без примірки. Так теж можна на все життя розчаруватись і звинувачувати море, що в ньому забагато води, авто – що складні кнопки та педалі, а магазин у тому, що ми не влізли у щойно куплені джинси. Отже, короткий лікнеп: як відрізнити благодійність від шахрайства.
Якось одна молода мама, назвемо її Тетяною, зустріла на Інтернет-форумі оголошення «прийму в подарунок», написала авторові повідомлення Ілоні і при першій зустрічі віддала жінці нібито на користь дітей-сиріт чимало одягу, манеж, візочок, ліжечко. Відтоді Ілона щотижня телефонувала молодій мамі із запитанням «Чи є ще щось?». Забирала все: посуд, автотовари, одяг для дорослих і супроводжувала свої візити зворушливими оповіданнями про злиденний дитбудинок на її малій батьківщині у глибинці.
Але одного разу Тетяна позбулася всіх зайвих речей, тож чемно відмовила Ілоні. Невдовзі зателефонували знову, Тетяна попросила не турбувати її більше: буде що віддати, вона сама зв’яжеться. У відповідь почула нецензурну лайку, а невдовзі довелося змінити номер телефона: почали надзвонювати відвідувачі порносайтів, на яких Ілона на знак помсти розмістила Тетянин номер. Невдовзі з’ясувалося, що шахрайка продавала подаровані речі.
Ця історія підтверджує, що до благодійності варто хоч трохи підготуватися. Найкраще робити пожертви через благодійні організації, які можуть надати підтвердження цільового використання зібраних ресурсів. Волонтери або інші представники організації, якій Ви збираєтеся допомогти, повинні точно знати назву і тип організації, а також цілі, назву програми, на які збираються пожертви. Ви маєте повне право поцікавитися, чи це постійна акція, чи разова, перша чи регулярна, чи є партнери і хто вони, скільки триватиме збір пожертв, як і коли можна буде отримати звіт про їх використання, де можна побачити дані про результати попередньої діяльності громадської чи благодійної організації. Не зайве дізнатись рік заснування БО, адресу офісу, кількість співробітників та волонтерів, хто і як керує організацією, коли востаннє відбувалися загальні збори, які є відгуки про її діяльність у ЗМІ, річний звіт, у тому числі фінансовий.
Якщо це надійний фонд чи БО, він знайде час відповісти, адже зацікавлений у своїй репутації і Вашому позитивному виборі. Якби Тетяна поставила Ілоні хоча б третину із запропонованих запитань (принаймні, запитала б адресу й телефон дитбудинку чи попросила фотозвіт: як її речі передавалися дітям) – такого розчарування і подальших проблем вона б уникла.
Пишіть, будь ласка, у власних блогах і в коментарях до мого запису про Ваш перший досвід благодійності – навіть якщо він був негативний. Багатьом людям такі історії – з порадами або винесеними уроками – стануть у нагоді і допоможуть займатися благодійністю зі знанням справи і з радістю.
